Розробки виховних заходів

                             Мар'ївський навчально-виховний комплекс                                                            Запорізького району Запорізької області 

                                          Розробка 

                Сценарію випускного вечора 

                                в 11 класі

                                         Підготувала і провела: класний керівник  Паливода О.М

Розробка
Випускного вечора в 11 класі
Оформлення  залу: стіл із білою скатертиною, живі квіти, підставка для квітів, фортепіано,  апаратура, плакат на сцені, плакат із написом:
«Спасибі, школо, за те, що нас зростила,
Вже завтра вирушаємо в незвідані світи .
Уклін низький тобі, учителю, що дав нам крила,
Ти, рідна школо, зіркою дороговказною світи!»
На асфальті крейдою написи:
Школо!
Тут зростали і мужніли твої найкращі діти!

Випускники – 2008
На стіні закріплені гумові кульки із написом:
1) Випускник
2) 11 клас
3) Школо! До побачення!
4) 1998/2008
5) Ми вдячні Вам, учителі!
6) Побажай нам доброї дороги
( Вечір проводиться у Будинку культури.)
(Звучить вступна мелодія пісні, виходять хлопець і дівчина .У залі погашене світло, у підсвічниках запалені свічки.)
Тихо –тихо мерцают свечи…
Чьи –то тени по залу мелькают…
Собираются гости на вечер
И машины к крыльцу подъезжают.
                              Вся в цветах танцевальная зала
                              И паркет серебрится прохладой.
                   Ну, скорей бы, скорей бы начало
                   Выпускного  большого парада!
Век сегодняшний  очень уж сложен,
Но сейчас нам грустить не годится.
Разве бал в наше время возможен?
Или нам этот бал просто снится?
                     Но распахнуты настежь все двери
                     И достигло предела волненье!
                     Так давайте же в сказку поверим –
                     Начинается бал! Вне сомненья!
   (Виходять, танцюючи фрагмент вальсу. Заходять 5 хлопців- випускників


І на фоні мелодії читають вірш)
         1)Літній вечір в небі пропливає,
             Стихло все в вечірній тишині.
             Я  на бал свій радо поспішаю –
             Стежка посміхається мені.
                      2)Ну скоріше  б все це відбулося!
                         Я закінчив школу! Може ні?
                         Може , це мені лише здалося?
                         Чи наснилося лише у сні?
           3)Що на вальс я стрімко поспішаю,
              Що сьогодні в мене просто гості,
               На яких я десять літ чекаю.
              Але ж ні, це справді відбулося!
                        4)Школа, стежка, батьківський поріг,
                           Бабусина сльоза і мамин оберіг…
                           Я прийшов на перший шкільний бал,
                           Ласкаво всіх запрошую  у зал!
             5)Збулася учнів віковічна мрія
                І тоне в музиці і квітах урочистий зал.
                В очах у кожного і радість , і надія –
                Це –випускний шкільний наш перший бал!
                          6)Вітаємо всіх вас на нашім святі,
                              Воно і смутком , й радістю дзвенить.
                              Це свято зрілості, зі школою прощання,
                              І майбуття прекрасна, світла мить!
(Виходять ведучі, на фоні мелодії читають слова)
     В1:Добрий вечір усім, хто зібрався  в цьому прекрасному урочистому
           залі!
     В2:Добрий вечір, шановні вчителі, дорогі батьки, гості, родичі, друзі!
     В1:Сьогодні теплий літній вечір відірвав нас від щоденних турбот з на-
          годи свята ,
     В2:Свята, якого нема в жодному календарі.
     В1:У ньому поєднані біль розлуки і світлі надії.
     В2: Сум прощання зі школою, друзями, вчителями,
     В1: І радість зустрічі із майбутнім.
     В2:Це неповторне свято юності і краси.
Разом: це шкільний випускний бал!
     В1: Послухай, а де ж це винуватці свята? Чому їх і досі  не видно?
     В2: Напевно, шліфують останні штрихи: дівчатка поправляють зачіски,
Хлопці  повторюють танцювальне па, запам'ятовують цінні настанови класного керівника.
В1: Чуєш, кажуть,11 клас готує щось грандіозне, незвичайне.
В2: Ну, наскільки це достовірно, ми зовсім скоро переконаємося самі.
В1: То що ж, настав час запрошувати випускників.
В2:   Так, ось вона, ця хвилююча мить!
         Спогад у серці навік збережіть!
 В1:   Слухайте всі! В урочистий цей час,
          Випускники! Ми запрошуєм вас!
( На фоні мелодії                                       ведучі представляють випускників.На мультимедійній дошці прокручуються дитячі  фотографії випускників.)
В2: Запам'ятайте  ці обличчя!
В1: Запам'ятайте ці імена!
Чарівна красуня, надзвичайно артистична, переможниця конкурсу»Міс-2005» Балабуха Катерина!
 В2:Елегантний брюнет, стрункий, безвідмовний Галочка Григорій!
 В1:Граціозна, справедлива, старанна у навчанні, комунікабельна Коваленко Юлія!
  В2:Енергійний, непосидючий, весельчак класу Кандюшин Сергій!
  В1:Активістка школи, щорічна  учасниця конкурсів юних знавців української мови, золота медалістка Куріпко Олена!
  В2:Лідер  і  душа класу, артист, учасник всіх  позакласних і позашкільних заходів, майстер на всі руки , золотий медаліст  Паливода Микола!
   В1:Скромна, сором'язлива, наполеглива у навчанні, тендітна Панасенко Анастасія!
    В2:Гарний, вродливий, підкорювач дівчачих сердець Полевич Сергій!
    В1:Співуча, танцюристка класу, артистична, встигаюча скрізь, всевміюча, надзвичайно здібна  Петросян Аревік!
     В2:Учасник всіх заходів художньої самодіяльності, артистичний, елегантний, всепізнайко класу, неординарна особистість Тимошенко Дмитро!
     В1: Режисер-постановник, незамінна ведуча  шкільних свят, добра, надзвичайно вродлива, істинна україночка Перканюк Катерина!
      В2:Безвідмовний, талановитий, здібний ,переможець шкільних і учасник районних шахових турнірів Хижняк Олександр!
      В1: Тендітна, граціозна, артистична, здібна у навчанні, із малярським хистом, наймолодша випускниця Сергєєва Олександра!
       В2: Добрий помічник класного керівника  у господарських оправах, безвідмовний, непередбачуваний Хлєбін Роман!
 В1:Працьовита, наполеглива, відповідальна, сором'язлива, красуня класу Ярема Олеся!
  В2: Як непомітно  11  літ промайнуло!
         Ви сьогодні вийшли за шкільний поріг.
         Позаду – безтурботне в вас дитинство,
         Попереду – життєвий шлях проліг.
                        В1:В старе гніздо лелеки повернулись,
                              Знялись лелеченята над селом.
                              Так і народ  вертається в минуле
                               Поставити майбутнє на крило.
 В1:Слово для відкриття урочистого вечора, присвяченого врученню випускникам атестатів  зрілості надається  директору Мар'ївського навчально-виховного комплексу Лютій В. М. та завучу з навчально-виховної роботи  Тихоліз Г. Т.
 ( Свято оголошується відкритим , звучить Гімн України , заносять Прапор України).
В1: Право занести Прапор України надається кращим учням школи, відмінникам навчання десятикласникам Муслімову Шевкету
В2: Та Середі Олені і Ониськів Наталці.
В1: Уже стало доброю традицією в дні урочистих подій і в будні вклонятися могилам тих, хто в роки Великої Вітчизняної війни віддав своє життя за наше щасливе дитинство. Багатьом із них було так само , як і вам—лише 17.Вони, юнаки і дівчата, вчорашні випускники  пішли в небуття недомріявши, недокохавши…
В2:    Традиція у нас існує здавна—
          В хвилини щастя й урочистих свят
          Покласти квіти до підніжжя обеліска,
          Згадати про полеглих всіх солдат.
В1:Право покласти квіти до Братської могили надається  кращим  випускникам школи – золотій медалістці Куріпко Олені
В2:та переможцю шкільних і учаснику районних змагань із шахів Хижняку Олександру.
(Випускники несуть кошик із квітами до обеліска.)
В2:        Полеглі за щастя наше і за мир стояли,
              У бій ішли за волю без вагання.
              Найкращі квіти їм ми подаруєм,
              Вшануємо хвилиною мовчання…
(Стук метронома ,хвилина мовчання.)
В1:Проходять роки, змінюються покоління. Підростає юнь. Тепер вони відповідальні за наше майбутнє, за майбутнє країни.
В2:І вже сьогодні для наших випускників на небосхилі засяє нова зірка, яка покличе їх у незвідані світи самостійного життя. А про те , що зірки для зірок підтверджує цей казковий сюжет.
(Виходить хлопець і дівчина, на сцені стоїть скриня.)
Д:    Сундук какой-то, посмотри,
 П:   Давай заглянем, что внутри,
        Быть может ценности, награды?
 Д:            Или заморские наряды?
                 Люблю ужасно наряжаться,
                 В кого – нибудь да превращаться .
 П:  И для зеркала твердить,
       Как та царица, говорить?
  Д:            Я ль на свете всех милее,
                  Всех румяней и белее?
                  Если честною мне быть,
                  Хочеться всех поразить
                  Умом, нарядом, красотою,
                  Ведь я чего-то в жизни стою?
 П: Что время попусту терять?
      Пора сундук нам открывать.
( Відкривають скриню, дістають записку і читають)
               Кто откроет сей сундук,
               Передай из своих рук
               Драгоценные награды
               Тем, кто будет с вами рядом.
(Передають скриньку директору школи).
В1:       Настає врочиста мить
             І довкола людно, як ніколи.
             Щоб атестати Вам вручить
             Слово має наш директор школи!
 В2:Слово для зачитання наказу та вручення атестатів випускникам надається директору Мар'ївського навчально-виховного комплексу Лютій В. М.
( Відбувається церемонія вручення атестатів, привітання випускників.)
 В1: Дорогі випускники! Майже чи не щодня із сотнями запитань: а чи буде урок, а який наступний та ще й в якому кабінеті ви звертались до незамінного заступника із навчально-виховної роботи  Тихоліз Г . Т.
  В2: То ж надаємо їй слово.
(Виступає завуч школи)
   В1: Сьогодні серед почесних гостей на нашому святі голова виконкому Мар'ївської сільської Ради Сілютіна Л. Ф.
    В2: До речі, вона не простий гість, адже для наших випускників Любов Федорівна ще й перша вчителька. То ж Вам, шановна, слово.
    В1:         Благословляйте, добрі люди,
                   Народження дітей своїх.
                   Хай погляд у дитини буде
                   Відкритий, як з небес святих.
    В2:  Святий отець! Благословляйте
            Випускників, що сам Господь послав.
            Напутнє слово дітям дайте,
            Людиною в житті щоб кожен став!
    В1: Слово для благословення надається настоятелю храма божого Андрія Крицького , протоієрею Отцю Сергію.
    ( Батюшка благословляє, вручає хрестики та іконки.)
Дівчина: Легкокрилими птахами пролетіли шкільні роки і ось настав той хвилюючий час, коли ми вийшли за шкільний поріг. Нам радісно і водночас сумно, бо це мить прощання з усіма вами – з учителями і друзями. З почуттям глибокої вдячності ми будемо згадувати про свою рідну школу, про вас, наші наставники! Ви не тільки навчали нас наук, а й намагалися виховати добрими, справедливими, чесними і милосердними.            
В и засвітили на небосхилі для кожного із нас зірку.                                      
Юнак:І хоч ми не завжди були слухняними учнями, та все ж таки Ви любили нас. За доброю традицією ми хочемо вручити вам фотографію нашого класу, щоб на шкільному стенді»Випускники школи» залишилася згадка і про нас. Щиро дякуємо вам за все! І низький вам уклін! Ми обіцяємо, що завжди будемо пам´ятати дорогу до школи!
(Вручають директору фото  і виконують пісню.)
         Не думай ты о школе свысока,
         Наступит время – сам поймешь, наверное,
         Что школа нам всегда родной была –
         От первого звонка и до последнего.
Мы здесь читать учились в букваре,
Различные творили сочинения.
Мы здесь узнали, сколько лет Земле,
Квадратные решали уравнения.
           Теперь мы навсегда выпускники
           Родной нам Марьевской любимой школы.
           Мы будем помнить все твои звонки,
           Экзамены, зачеты и уроки
Юнак: От і все, на руках атестати,
             Шлях від школи далекий проліг.
             Під допитливим батьківським поглядом
             Вийшла юність за школи поріг.
Дівчина: Ну що ж, здається, справді все. Закінчилися уроки і їх уже більше ніколи не буде. Як дивно звучить це слово – «ніколи». Будуть інші, життєві уроки, а цих, шкільних, незабутніх – не буде. Вони відійшли, відлетіли. Залишився лише спогад. Відлетіло і наше дитинство. Минуло тихо і непомітно. У пам'яті залишилися перші літери букварика, перші слова на дошці, мелодійний дзвінок, що кликав на урок і ніжний голос вчительки.
Юнак :Дитинство, ти минуло…Але в моєму серці ти залишилося яскравою зіркою, що світитиме мені все життя. Я повернуся у спогад. Я згадаю тебе, отчий дім, знайому стежку до школи, рідній край. Тож полиньмо в дитинство. Погляньте, ось воно!
( Учні першого класу виконують «Танець маленьких качат».В центрі сцени – маленькі стільчики, на них – іграшки. До танцю приєднуються випускники ( 2+2),тримають в руках по 2 кульки: 1 – віддають дітям, а 2 – пускають в зал )
В.1: Ви заздрите трішки малечі шкільній –
        В них стільки ще буде цікавих подій!
        Вони  Вас зібрались вітати неначе,
        Кажуть, що істина в слові дитячім.
( Виходять учні 4 –го класу.)
У.1: Дорогі випускники! Ми по праву є вашими послідовниками, нас із вами об'єднує багато чого спільного:
У.2:По – перше,4 клас, як і 11 – випускний;
У.3:По – друге, ми , як і ви, будемо навчатись у 12 кабінеті;
У.4:А по – третє, що у нас, як і в вас, буде одна класна мама.
          У.1: Тож ми прийшли до вас на свято,
                  Щоб щиросердно привітати.
                  І ще прийміть обіцянку від нас –
                  Ми будем гідною заміною для вас.
   У.2:І постараємося добре вчитись,
          Рости хорошими і чесними людьми.
          Щоб нами ви могли лише гордитись
          Й приходили до нас у гості ви.
        У.3: Ми ще не раз згадаємо про вас,
                Бо прийдемо навчатись у ваш клас.
У.4:Ви нам передаєте естафету
       З красивим і охайним кабінетом.
       І передасть її, немов казковий чарівник
       Ваш мудрий, добрий класний керівник.
                   У.5: А вам ми хочем побажати
                           Великих успіхів у майбутті.
                           Бажаємо у вузах всім навчатись.
                           Щасливого вам плавання в дорослому житті!
(Виконують пісню на мелодію»Эх, сколько песен спели» )
         Чуточку неловкие в школу вы пришли,
         А сколько вы товарищей хороших здесь нашли.
         А сколько песен спели, а сколько не успели,
         А сколько знаний впрок собрали в этот строк!
                       Одиннадцать отмерили – немалый это строк,
                       И помните, наверное, первый свой урок.
                       Как были малышами с блестящими глазами.
                       Не помните? На нас взгляните вы сейчас.
         Иногда вы плакали, сидели на мели –
         Учителя шпаргалочки ваши замели.
         Но вы народ отважный – не попадались дважды.
         Закончили у нас одиннадцатый класс.
                       Всякое бывало – от проказ и до потех,
                       Кавеэны, конкурсы, танцы, шутки, смех.
                       Но мы вас поздравляем , успехов вам желаем,
                       Чтоб, выбрав верный путь, с него вам не свернуть.
         Все у вас получиться и что бы ни стряслось –
         Плохое позабудется, хорошее сбылось!
         Желаем вам удачи, терпения в придачу,
         В дорогу вам пора: ни пуха, ни пера!
В.2:Дорогі випускники! Ось такими колись були і ви.Це – ваше дитинство, яке ніколи не повториться Всі ми родом із цієї казкової країни і тому спогад про неї потрібно зберегти на все життя.
(Сценка «Першокласники» у виконанні перевдягнених у дівчат хлопців- випускників.Шепелявлячи.)
Хл.1:Привіт, Дашка!
Хл.2:Привіт, Наташка!
Хл.1:Скільки років, скільки зим! І коли ми з тобою востаннє бачились?
Хл.2:Та коли ж, в дитячому садочку на випускному мабуть.
Хл.1:Так, після шести років час летить, що і не помітиш, ось уже і  1 клас закінчую.
Хл.2:А ти в яку школу ходиш?
Хл.1:В Мар'ївську співаючу.
Хл.2:Як у  співаючу? І я в співаючу , але чого я тебе там не бачу?
Хл.1:Тому, що я нікуди  не виходжу. Боюсь загубитись. Ось наприклад, Колька, як пішов сам у туалет, то на третій день тільки вернувся.
Хл.2: Даа. В нас теж Ромка як побіг до їдальні за чаєм, то й досі бігає десь, другий тиждень шукаємо.
 Хл.1:Жах! Ну хто так будує, хто так будує школи для дітей?
 Хл.2:А мені ось цікаво, як вчителі орієнтуються у школі?
 Хл.1:Ти скажи, і не блудять. Ось хоч би раз Ганна Дмитрівна заблукала і на урок не прийшла.
(Вибігає ще один перевдягнений юнак, стрибаючи через скакалку.)
   Хл.3:Дівчата, а я з такими чоловіками познайомилася, із 6 класу. Освічені –жуть! Я в них запитую:»Важко навчатись у 6 класі?» А вони кажуть, що важко тим, хто вчиться, а не по сторінках очима бігає.
   Хл.1:А в нас з кожним днем все важче і важче: одно фізкультурою займаємось. А на хлопців нам ніколи стрілять.
    Хл.2:Ой, там хтось іде. Полундра!
(Хлопці виходять. Заходять ведучі.)
В.1:Дорогі друзі! Перегорніть і ви в пам'яті сторінки свого життя.
В.2:І там ви також знайдете спогади про першу п'ятірку і першу двійку.
В.1:Про перші перемоги і розчарування.
В.2:І навіть про перше кохання.
(Випускники виконують пісню»Не повторяется такое никогда».)
          В школьное окно смотрят облака,
          Бесконечным кажется урок.
          Слышно, как скрипит перышко слегка
           И ложатся строчки на листок.
                   Первая любовь – звонкие года,
                   В лужах голубых стекляшки льда.
                   Не повторяется, не повторяется,
                   Не повторяется такое никогда.
           Песенка дождя катится ручьем,
           Шелестят зеленые ветра.
           Ревность без причин, споры ни о чем –
          Это было будто бы вчера.
                  Первая любовь – снег на проводах.
                  В небе промелькнувшая звезда…
                  Не повторяется. Не повторяется,
                  Не повторяется такое никогда.
В.1:Скажи, будь ласка, а ти віриш в казки? Кажуть, в них  все завжди добре закінчується.
В.2:Знаєш, Володю, я вже вийшла із того віку, щоб вірити у казки. Але в твоїх словах є доля правди.
В.1:А як відносно снів? Вони збуваються?
В.2:Якщо для Попелюшки, то можливо і так. Хоча для наших випускників
сьогоднішнє дійство мабуть і є казковим сном.
(Виконується композиція на фоні слів під мелодію « Попелюшки».
             Хоть поверьте, хоть проверьте,
             Все, как в сне и не со мной:
             Были мы недавно дети,
             А сегодня выпускной.
             Время быстро пролетело,
             Но прошло оно не зря.
             Все что в жизни пригодится—
             В школе выучила я.
Позабыты все тетрадки
И закрыт дневник родной.
Будет все у нас в порядке,
Бал сегодня выпускной

Чтобы вечер был прекрасней,
Чтобы было веселей
Мы собрали в этом зале
Всех друзей и учителей.
     Д.Ми сьогодні зібралися в залі
         Проводжати дитинство своє.
         Відлітає в замріяні далі
         Сьогодення твоє і моє.
              Х. Все вирує, цвіте і буяє,
                   Червень фрукти дарує садам.
                   11 шкільних проминає,
                   Ми на зустріч із юністю йдем.
     Д. Юність наша складна і примхлива,
          То сміється, то плаче слізьми.
          Все буває: і сонце, і злива-
          Перешкоди здолаємо ми.
               Х.І без нас все залишиться в школі:
                   Парта, дошка і класне вікно.
                   І не нам, іншим учням надалі
                   Даруватиме світло воно.
Д.Ми сьогодні веселі, святкові,
    Завтра разом не будемо ми.
    Юнаками, вродливими юнками
    Називатимуть нас, не дітьми.
                Х.Хай завжди з вами буде удача:
                    У науці, у праці, в сім'ї.
                    Я бажаю всім щастя і долі,
                    Однокласники милі мої.
Д.Дорослі ми. Уже перегорнули
    Підручників останні сторінки.
    Й на випускних екзаменах відчули,
    Що плине час скоріше від ріки.
                Х.Здавався недосяжним горизонт,
                    А світ – казковим! За шкільним порогом
                    Чекали нас уроки і книжки,
                    В світ пізнання несходжені дороги.
Д.Ми підійшли до першої межі –
    Шкільним порогом звуть її в народі.
    І сльози, й пісня, й радість – все в  душі ,
    А чого більше – перемірять годі.
                Х.Останній бал, прощальний, випускний,
                    Дівчата в платтях бальних, мов лебідки.
                    І хлопці всі змужнілі і стрункі,
                    І школа у вогнях, як дивна квітка.
Д.Чому ж, учителю, ти посмутнів?
    Ховаєш сльози, щоб ніхто не бачив?
     Ти ж сам терпляче нас в цей день привів,
     Шляхи в майбутнє зорями позначив.
                Х.Така вже доля, вчителю, твоя –
                    Зустрітись, аби згодом розпрощатись.
                    Із серця в серце перелить добро
                    Й Учителем навіки залишатись.
Д.Прийде світанок…Сонце, зустрічай!
    Дай для польоту лелечатам небо!
    Слова останні…Школо, прощавай!
    Ми завжди пам'ятатимем про тебе!
         (Виконують «Гімн школі».
               Нам школи іншої не треба,
               Не треба іншої землі.
               Хай спів наш лине аж до неба
               Про наших любих вчителів.
 Приспів: Рідна школо, твої діти
                 На життєвий стали шлях.
                 Будем твої заповіти
                 Пам'ятати все життя.
    Ми Вам вклоняємося щиро,
    Здоров'я й щастя зичим всім.
    Бажаємо міцного миру
    І успіхів в труді важкім!
             Х.Затихнуть пісні і почнеться урок,
                 Урок, на який не покличе дзвінок.
                 За парту не сядемо так, як завжди,
                 Учитель з журналом не зайде туди.
Д: Учителько наша, не будете там
 Десяток і двійок ви ставити нам.
 Із того уроку не можна втекти
 Й погану оцінку не виправиш ти.
             Х.: Перерв і канікул у ньому нема,
                   Хоч може минути там літо й зима.
                   І не 45 він триває хвилин,
                   А довгі роки не вгава його плин.
Кл. кер. Урок цей, синочку, ти твердо затям
               І перший,  й останній. Він зветься життям!
Д. Так, дійсно, у нас попереду ціле життя. 11 шкільних років – лише невелика його  частинка. але саме ці роки ми будемо пам'ятати найкраще, до найдрібнішої події. Бо чого тільки не було в хроніці нашого класу!    
Х.Наприклад, дехто каже, що серед нас не було талантів. Співати, мовляв, не вміємо, танцювати – лише на дискотеках. Ще й до всього, не артистичні нібито.
Д.Можливо, це й так. Але все-таки на великій сцені наші учні можуть себе показати. Не вірите? То подивіться самі.
(Розігрується сценка. Виходить Уляна, веде монолог. зазираючи в люстерко, підфарбовуючи губи, поправляючи зачіску і вбрання.)
У. От життя настало! Поки була неосвіченою сільською дівкою, то всі парубки з мене очей не зводили. На що вже наш Стецько, оте опудало горохове й нечупара, і той проходу мені не давав: «Виходь та виходь, Уляно, за мене заміж.» А тепер що? Школу закінчила, атестат зрілості в кишені маю, зачіску нову зробила, плаття – шик, туфлі – модерн, губки – бантиком, брови – шнурочком, заміж – хоч сьогодні, а женихів путніх – чортма! Навіть Стецько – і той кудись запропастився.
(З'являється розфранчений Стецько з парасолькою в руках, у модному капелюсі, розглядаючи Уляну з –під руки козирком.)
С. Так-так, подивимось…Перевіримо…Подумаємо…
У. (Здивовано до себе.) О-о-о. За вовка промовка, а він із лісу! (Голосно до
парубка.) Добридень, Стецю! А я дивлюсь – і не впізнаю ніяк. Чи це ти, чи
не ти?
С. Та я це, я, Уляно, власною персоною, Стецько Кандзюбенко, прошу
любити й жалувати..
У. Та що це з тобою, Стецю? Голос твій, а з виду – їй-Богу чужий чоловік.(Убік.) Гляньте на нього, наче блекоти об'ївся, і не залицяється, як завжди…
С. Та я, Уляно, як ото татових кабанців на базарі сплавив, то подався зразу
по заграницях , досвід, значиться, переймати.
У. І що?
С. То я тепер не торба з гривнями, а бізнес-мен! Зрозуміла?
У. Ну то й що тепер?
С. Що, що…Слухай уважно й не перебивай. Я оце до тебе й приміряюся,
чи потягнеш у моїй фірмі менеджером? Фігурка в тебе нічого, плаття –
підходящого фасону.
У. І що?
С. А те, що можна було б нам і контракт підписати…І гарну зарплатню тобі
дати… Якщо…
У. Якщо що?
С. Як заміж за мене підеш.
У. Ти знову за своє, Стецю! Цур тобі! А що ж ми будемо робити, як поже-
нимося?
  С.Наваримо вареників із сиром – цілу макітру – і будемо їсти! А ще ти
будеш мені сорочки прати, борщ варити, в хаті прибирати, гусей та корів
пасти, картоплю сапати…
У. Стоп, стоп! Ати ж казав, що в менеджері мене візьмеш!
С. То це ж і є професія менеджера – навчитися управляти мною і моїм
господарством.
У.Ні, Стецю, не хочу я ні менеджером, ні домогосподаркою. Мої мрії не
сходяться з твоїми, то ж прощавай!
С. Уляно, ти куди? Я ж тебе на руках носитиму, в золоті купатиму…Ех,
дурепа, такого хлопця не схотіла…(Виходить за куліси.)                  
                 
                                                                                                                                                                       
Д.: А час іде. День за днем, рік за роком. Росте людина. Її життя починається світанком душі – дитинством. Залишається воно в пам'яті не на рік і не на два, а назавжди. Як і спогад про першу вчительку.
Х.: Адже це вона засіває в наші душі зернятка доброго, розумного, вічного,
Яке через багато років проросте паростками і дасть свої життєві плоди.
Д.: Дорогі Любов Федорівна і Наталя Олександрівна,
Х.: Світлана Іванівна і Наталя Петрівна!
Д.: Білим голубом, тихою казкою увійшли ви у наше дитинство.
Х.:Весняним цвітінням, чарами осені бриніла мелодія ваших уроків.
Д.: Щедрість душі своєї,доброту серця віддали ви нам.
Х.: То ж вам, шановні, слово.
(Виступають перші вчителі.)
Кл.кер. Перший дзвінок – випускний бал. Перша вчителька – випускниця.
Єднання доль, почуттів, сердець. Єднання стежин на життєвих перехрестях.
І пісня – злет душі – першої вчительки і її учениці.
(На мелодію « Облака» перша вчителька і випускниця виконують пісню.)
       Учитель: Вспоминаю я прошлые дни,
                       Как пришла в школу ты из детсада.
                       Там уже получала ты призы,
                       И успех, и признанье, и награды.
Припев: выпускница: Школа моя! 10 лет до совершенства,
                                      Школа моя! Познавания блаженство.
                                      Белогривыми лошадками мчались дни,
                                      Очень жаль, что не вернуться к нам вновь они.
      Выпускница: Вспоминаю я прошлые дни,
                              Как стихи вы в подарок мне дарили
                              Про синичку и про журавля –
                              Вы нас всех берегли и любили.
Припев: учитель:         Годы мои! Как вы быстро пролетели!
                                       Годы мои! Что смогли мы, что сумели?
                                       А по небу также катятся, смотри, облака.
                                      Песня в сердце пусть останется навсегда.
Вместе:А по небу также катятся облака.
             Песня в серце пусть останется навсегда.

Д.:Із маленької початкової школи ми перейшли в старшу ланку з великою кількістю предметів, кабінетів і вчителів. Із захоплюючою цікавістю ми знайомилися з іншими науками і задумливо поринали у лабіринти країни знань.
Х.:І по цих лабіринтах нас впевнено вели до вершини пізнання вчителі, які сьогодні разом із нами радіють і сумують. Це була вже інша сторінка нашого шкільного життя.
(На фоні мелодії «                            « випускники звертаються до вчителів)
   Д.:Усі ми родом із дитинства
        Прийшли колись сюди малі.
        Тут нас ростили і навчали
        Ви, наші рідні вчителі!
           Х.: Спасибі щире вам сьогодні,
                 Низький, аж до землі, уклін
                 За творене щоденно диво,
                 Дзвінка шкільного передзвін.
  Д.: Спасибі вам за розуміння,
        Підтримку і веселий жарт,
        За добре і повчальне слово,
        За перший досвід і за гарт.
            Х.: Як багато життя нам дає вчителів
                  І терплячих, й вимогливих, й щирих.
                  Зачарованих словом і мудрістю книг,
                  Тих, хто вірить в добро і надію.
  Д.: Не згасає вогонь у розумних очах,
        А з роками ясніш пломеніє.
        Ти, учитель, тримаєш дитячі серця у руках,
        Ти тримаєш планети надію.
            Х.: Хай для вас розцвітає земля на весні,
                  Смуток ваш нехай вітер розвіє.
                  Хай лунають для вас щонайкращі пісні
                  І здійсняться усі ваші мрії!
(Під мелодію «Variaes- Land» випускники вручають квіти вчителям.)
В.1: Дорогі друзі! За роки шкільного життя багато траплялося різних моментів: веселих і сумних, серйозних і смішних.
В.2: А тому ми пропонуємо вам подивитися, якими ви залишилися в пам'яті вчителів. І, можливо, дехто із вас упізнає себе.
(Вчительська презентація.)
1.Кл. рук. Вот хожу одна я в коридорах –
                  Чистый пол сияет и блестит.
                  Тихо здесь, пустынно и сурово,
                  Лишь мелок с доскою говорит.
      В классе так торжественно и чудно:
      Парты спят в сияньи голубом…
      Что же мне так больно и так грустно?
       Жду ль чего? Жалею ли о чем?
              Я о прошлом теперь лишь мечтаю,
              Собрались вы на первый свой бал.
              Только много, ох много напомнит
               Мне наш школьный учебный журнал.
2. В этой школе мы все повстречались
    И звонок за компютер позвал.
    Я серьезно урок объясняла,
    Ты в войну увлеченно играл.
            3.Не побуждай воспоминанье,
               Мой ученик/ 2 р.
               Автограф я тебе оставлю,
               Где твой дневник?/2 р.
               И на меня свой взор опасный
               Не устремляй/ 2 р.
               А лучше мой урок прекрасный
               Запоминай!/ 2 р.
 4. Я помню твой ответ прелестный
     Весенним утром в ранний час.
     Решал задачу с неизвестной
     И дробь чудесная нашлась.
     Да, то был Х простой и скромный,
     Да, то был славный Х искомый…
            5.Я помню наше сочиненье.
               Тетрадь ты общую достал,
               Толстого спутал с Достоевским,
               Но что-то бойко написал.
               Да, то был твой шедевр известный,
               Да, то был твой шедевр чудесный…
    6. Эльбрус низиною назвал,
        Вершиной – озеро Байкал.
        И океан придумал пятый,
        Да, не скучали мы, ребята!
            7. Я помню, ты Наполеона
                За торт слоеный посчитал.
                И полицейским фараона
                С наивной гордостью назвал.
                Да, то был век старинный, томный,
                Да, ответ твой был непревзойденный.
8. Я помню, как-то на уроке
    Меня ты очень удивил,
    Когда , открыв словарь английский
    Французский текст переводил.
    Страницы шумно ты листал,
    И все сидел, под  нос бурчал,
    Что нужных слов не находил.
    Да, братец, крепко удивил.
        9.Ну, вот, у каждого свои моменты,
           Приймите их за комплименты.
           Пусть стороною вас минуют все ненастья,
            А пожелать хотим большого человеческого счастья!
(Учителя исполняют песню «Мы желаем счастья вам» .)
 Д.: Дорогі вчителі!
       Ми щиро вдячні вам за привітання,
       Для вас приготували теж сюрприз
       Приклали максимум старання,
       Організували цей круїз.
          Х.:Отож, запрошуємо до музею вас,
               Його відвідаєте ви лиш раз.
               Та тут не засумуєте,
                Ще й глядачів здивуєте.
 Д.: Шкільної пам'яті музей –
       Непросто зала чи вітрина,
       Тут кожна дорога людина.
           Х.: Директор, завуч, вчителі –
                 Нам найдорожчі на землі.
                 І так, як рідну матір,
                 Їх будем поважати.
  Х.: Бо скільки років з класу в клас
        Вели вони за руку нас…
        Тож їх не забуваймо,
        А завжди пам'ятаймо!
(Відкривається завіса, на сцені 4 фігури: директор. завучі і вчитель інформатики . Випускники розповідають про кожного з них.)
       В.1. Це – директор школи нам усім знайомий,
               Керівник хороший, мудрістю відомий.
               Вона щодня, мов капітан.
               Навіть в бурю й ураган
               Має втримати штурвал-
   Не зляка її аврал.
        В.2. І хоч діти в нас хороші.
                Все в житті трапляється:
                Хтось комусь розіб'є носа,
                Хтось із кимсь полається.
                Наш директор враз туди,
                Не допустить до біди.
                Вона в усьому розбереться,
                Потім щиро посміхнеться.
                Вона сердита не буває
                І про це вся школа знає.
В.3. Це – завучі! У них своя турбота,
        Щодня кипить складна робота.
        Всі знають: вчителі і діти -
        Є в школі що для них робити!
        Журнали, розклади, уроки,
        Лінійки,збори та гуртки…
        Із ранку раннього й до ночі
        Клопочуть завучі й клопочуть.
        Їм сісти ніколи спочити,
        Бо біля них колеги  й діти.
        Та кожен день і кожен час
        Всі дуже люблять в школі вас!
В.4.Цей експонат чудовий
       Практичний і сучасний.
       А електронна мова –
       І пошта одночасно.
       Тягло, немов магнітом, нас
       В комп’ютерний чарівний клас.
       Як потрапляла в руки мишка,
       То забували ми й про книжки.
       Вчителька нас розуміла –
       Із нами до смерку сиділа.
       Отож, поважним експонатам
       Хочемо пісню заспівати.
(Виконують пісню на мелодію «Бель». )
           Це – відома всім в селі людина,
           Вас в школі зна кожна дитина.
           Ви покорили мудрістю увесь район.
           Це чиста правда, а не казка і не сон.
 Для вас немає непідкорених вершин,
 Хай радість доставляють вам донька і син.
 І школа хай завжди наснаги додає.
 Прийміть вітання щиросерднеє моє.
          Це – наймудріші завучі планети
          Ви це відчуєте в моїм куплеті.
          Нас строгий розклад зачаровує, п'янить,
          Він нам нагадує про щастя кожну мить.
          Як жінки з крейдою приваблюють мужчин.
          Тому дають вони на день по сто замін,
          А коли встигнуть ще відвідати урок
           І їх полюбимо ми всі, лиш дайте строк.
Це – найбагатший вчитель на планеті,
Бо володіє сайтом в Інтернеті
І коли мені потрібно так «Шерше ля фам»
На сайт вона запросить всіх чарівних дам.
Своїх Етель, Нінель, Мішель, Емануель
В ряд виставляє на комп’ютерну панель,
Коли ж мені поставить мила «крапку ру»
Я сайт закрию, а програму не зітру.
(Фігури на сцені міняються.)
          Цей експонат усім відомий,
          Він на уроках творить чудеса.
          Ніхто мені не заперечить –
          Є в фізиці своя краса.
          Нас вчили тут законам Ома
          І що таке прямолінійний рух,
          Відомо нам про яблуко Ньютона –
          Її уроки аж захоплювали дух.
Знайомимось з наступним експонатом,
Це – наш учитель математики.
          Дві труби, тече вода,
          Ікс – чого і ікс куда,
          Щось з штанами Піфагора –
          Не штани, якась потвора.
          Рівні бедра у квадрата,
          Теореми, так сказати.
          Формули - пов'януть вуха.
          Ну а їй хватало духу
          Усе це переварить,
 Та ще й декого навчить.
 Страсть до цифер пробудити
 І щоденно говорити:
 Про басейни, тонни, грами,
 Ще й про паралелограми,
 Про відоме й невідоме,
 Коли навіть скрута вдома.
 Ми ж рахували, рахували
 На пальцях рук і навіть ніг…
 Ви ж не сміялись – помагали
 Із дня у день, із року в рік.
 Вам цифри над усе важливі,
 Та в серці лірика лунає.
 Ви учням, наче мама.
 Про це давно вся школа знає.
        Якщо в вас температура – допоможе фізкультура,
        Бо у школі, знають діти, можна запросто згоріти.
        Самостійні та контрольні, і гуртки якісь прикольні –
        Все летить на нас підряд, ніби диво – водоспад.
        Хоч від цього не втечем, та подружимся з м'ячем.
        Ми пограємо в футбол і заб'єм в ворота гол.
        Ще ми бігаєм, стрибаєм, також списа в ціль кидаєм…
        Від життєвих злих пригод вбереже нас тільки спорт.
(Розігрується сценка за участю трьох математиків та трьох
Спортсмени:Дружно вийшли на зарядку,
                      Все ми робим по порядку,
                      Фізкультуру дуже поважаємо.
                      Весело разом присіли
                      Раз, два, три, чотири.
                      Без цих вправ життя не уявляємо.
Піднялися, нахилились,
Вправо – вліво подивились,
Що ви там побачили?
   Виходять математики із рахівницями і співають:
             Два на два – чотири/ 2 р.
             А не п'ять, а не сім, це відомо всім.
С.:Привіт, очкарики!
М.:Вибачте, це ви кому?
С.:Та вам же, жертвам науки.
М.:Перепрошую, але наука ще нікому не завадила. А що толку в фізкультурі?
С.:Нам без спорту не прожити. А що толку ночами над уроками сидіти. Ми краще в баскетбол пограємо.
М.:А ми на рахівницях порахуємо.2 х 2 – 4, 5х5 – 25.5х6 -30.
С.:Ви майже переконали, що математика потрібна, але фізкультура краще.
М.:Ні,математика.
С.: Ні, фізкультура.
(Виходить тренер.)
Т.:Які проблеми? Зараз вирішимо.(виносить канат).І так, сила проти розуму.
С.:Здається, будемо тягти канат.
М.:А що це таке канат?
Т.:Це така товста вірьовка.
М.: Тягти то й тягти. А ви не скажете, в який бік? Я, звичайно, догадуюсь, інтуїтивно.(Тягнуть канат)
М.:Скажіть, а я ще не виграв?
С.:Перший раз бачу, щоб трос був канатом.
М.:А я і канат бачу вперше. А все ж таки, хто із нас виграв? Я, звичайно,
 інтуїтивно догадуюсь.
С.:Так що іди зі своєю наукою.
М.: А куди? Я звичайно, здогадуюсь інтуїтивно.
С.:От і добре. Ну, переконався?Сила є…
М.: А розум треба! (Виходять за куліси.)


Д.: А зараз, друзі,  разом з вами
      До іншої перейдем зали.
Ось вчитель мови й літератури
Спішить, спинився лиш на мить.
Скількох ще зможе він навчить
Вередунів смішних, ледачих?
Та добрий він – нам все пробачить.
Навчав читати і любити,
Навчав нас мислити, творити.
Ми йшли до нього, як на свято ,
Не спізнювались на урок.
І навіть наш шкільний дзвінок
Не міг із класу нас забрати.
Бо тут спінився часу лік.
Наш вчитель – справжній чарівник!
      А як у неї ми творили!
      І треба було мати сили,

Щоб все оте перечитати.
  Послухайте оці цитати:

  Давид Мотузку доганяє,
  Остап на вишню виліза.
  Марко вовчка в приціл стріляє,
  Олена Пчілка чи оса?
  Творіння учнів – то шедеври,
  А усні відповіді – клас!
  І мусиш мати міцні нерви.
  І мова зараз йде про вас,
  Учителі рідної мови!
      Х.: Старий король поїхав з недовіри,
            Мавр-негритос дружину задушив.
            Монтекі й Капулеті чогось не поділили,
            А діти потруїлись. Шекспір бо так рішив.
            І Фауст, вам скажу, чудив  нівроку,
            Самого сатану в гостину запросив,
            Позичив йому душу, от морока.
            Ну а забрати – зась у тих чортів!
            Кареніна під поїзд сиганула,
            Болконського гранатою… того.
            Тетяна лист Онєгіну черкнула,
             А він, бач, лишній, а чого?
            Ой, там, за рубежем, таке творять ,їй Богу,
            Що зрозуміє їх не всяк.
            Та Тимофіївна спішить на допомогу,
            Її ти не поставиш упросак.
            Нехай лише в книжках будуть Сантьяго чи Дієго,
            А на уроках все простіше треба.
Д.: Були ми завжди раді вам,
      При кожній зустрічі із нами
      Ви щось новеньке нам казали,
      Що від Уралу до Парижу
      Нагуляти можна грижу.
Гори, ліс, а то й пустиня,
Полюси, де мерзнуть дині.
І моря, і океани,
Острови, дірки і ями,
Меридіани й паралелі,
Про каравани у пустелі,
Політустрій і закони,
І кордони, скрізь кордони…
Чорна, жовта, біла раси,
Альпіністи, водолази,
Мореплавці і туристи,
Вчителька немов артистка.
Хочеш вплав, а хоч пісками
Учнів водить краще мами.
І нір азу не заблудить,
Лиш любов до мандрів будить.
Від неї про усе на світі
Могли почути в школі діти.
(Розігрується сценка)
  Д.Сергію, зачекай!
  Х.Ніколи мені чекати, бачиш, що я поспішаю!
  Д.Ну, і цікаво б мені знати, куди ти оце, ні світ, ні зоря прямо-таки  летиш?
  Х.У мене маршрут один – до Лариси Вікторівни.
  Д.А ти що, досі екзамен за 9-ий клас складаєш?
  Х.Щось типу того, а твоє яке діло? Іди своєю дорогою.
  Д.Та я ж за тебе хвилююся. Кажеш, нарешті географію вивчив?
  Х.Авжеж, вивчив.
  Д.Це добре. А ну давай перевіримо. Скажи, скільки ти знаєш океанів?
  Х.Звісно, 4.
  Д.Молодець! Може, ще й назвеш їх?
  Х.А чом би і ні? Перший, другий, третій і четвертий.
  Д.Так, так,перездача тобі гарантована…
  Х.А я і не сумніваюсь.
  Д.Давай попробуємо ще одне питання. Наприклад, скажи, де знаходиться Франція?
  Х.Таке питаєш, звісно, в Парижі.
  Д.Так, нічого не скажеш, знання в тебе прямо феноменальні.
  Х. От-от, і я такої ж думки.  
  Д.Можливо, назвеш мені водойму на Україні, яка щороку мілішає?
  Х. Звичайно, назву, це ж всі знають, навіть малі діти. Наш Мар'ївський ставок.
  Д. Питань більше нема. Ну що ж, поспішай, можливо на цей раз тобі пощастить більше.(Дівчина виходить.)
  Х. Ще б не пощастило, та за такі знання мені  Лариса Вікторівна не те що 12, а й усі 13 поставить. Так що вперед!
Д.: А зараз переходим в іншу залу,
Тут багатьох ви теж впізнали.
       Історію ми всі любили,
       Її і «мучили», й зубрили
       Ночами дати всі підряд.
       І знову вчили, вчили, вчили
      Минулих літ славетні дні,
       Про перемоги у війні.
       Крізь тьму віків ми досягали,
       І що могли – те пам'ятали.
       А на уроках в нас із вами
       Була і тиш, і благодать,
      ( Лиш спробуй зайве тут сказать).
       Так добре нам було із вами!
Х.:На уроках скрипка грає,
     Пензель по листку гуляє.
     Під Чайковського чи Ліста,
     Чи під аркою соліста,
      Від хатинки до Ван Гога
      Є лише одна дорога –
      Вчитись розуміть прекрасне.
      Кожному ця штука ясна.
      Тим, хто тямиться в красі –
       Кращі побажання всі.
Х.:Французькою до нас щоденно
     Могли ви просто говорить,
     Читати і писати, й певно
     Вірші чудовії творить
     Ви терпеливо нас навчали
     Писать в транскрипції слова,
     І хоч гуділа голова,
     Ми вас любили й поважали,
     Слова зубрили про запас,
     Щоб якось здивувати Вас.
Д.:Ну а тепер крокуєм далі
     І ось ми у наступній залі.
Оце у нас учителька уміла,
Все розкаже нам до діла:
Як відміряти 7 раз,
А не одрізати образ.
Вишивати і в'язати,
А ще сніданки готувати,
Аплікації робити.
Як Валентину Іванівну нам не любити?
Х.:Ця постать в школі всім відома,
     Як в школу нам дійти із дому,
     Коли сідать нам на мопеда,
     Як управлять велосипедом,
     Як надівати протигази
     Іван Васильович навчить одразу.
Д.:Хто завжди нам допоможе
     Розібратись в морі книг?
     Ще й цікавого багато
     Всім розкаже тут про них7
     Зрозуміло, це не пекар
     І ніякий не аптекар.
     Це – Ольга Андріївна шанована всіма –
     Наш шкільний бібліотекар.
Х.:Тут ще колекція в нас є, чекайте,
      І експонати ці впізнайте.
Хто варить нам смачні обіди,
І булки, пиріжки пече?
Роботи в них із поза-ранку
Та швидко час для них тече.
Борщі, котлети , чаї, каші –
Все кухарі уміють наші!
Д.:А по сусідству з кухарями
     Працює ця прекрасна дама.
     Не можем дзвоника діждатись,
     Щоб швидше у буфет помчатись.
     Цукерки, тістечка, напої –
     Перед спокусою не встоїш!
Х.:Вони наводять скрізь красу,
     Бо дуже люблять чистоту.
     Цінують працю над усе,  
     На місця поставлять все.
     Наші славні працівниці
     Дуже вмілі робітниці.
Д.:А над ними бригадир –
     Наш завгосп, як командир:
     Пробитна, дістане все:
Віник, лампу і кільце,
Клей, пісок, цемент і глину,
Фарбу, ацетон, машину.
Все знайде, все розпитає,
А ще точний звіт складає:
Що, коли, де і по скільки –
Поважайте його тільки!
Х.:Ми зачиняємо музей,
     Та ви згадаєте не раз
     Про мудрих шкільних педагогів
     І наш 11 клас.
Д.:Ми хочемо вам продемонструвати,
     Свою музичну грамоту ще показати.
Х.:Над нею много дней пыхтели,
     Все зубрили и краснели,
     Над каждой нотой мы потели
     И для вас пропеть хотели.
     И так, называем ноты по порядку.
ДО – Дорогие, любимые учителя!
РЕ – Решительно и бесповоротно посвятившие себя любимому делу.
МИ – Милые, обаятельные.
ФА – Фактически знающие о нас все.
СОЛЬ – Ее вы сыпали нам на рану в исключительных случаях.
ЛЯ – Ля. Ля . ля поем мы вам сегодня.
СИ – Сильно любящие своих учеников.
ДО – « До свидания» - мы говорим вам сегодня!
(Виходять ведучі.)
В.1:Дорогі друзі! Щедрість душі,
В.2:Глибокі знання,
В.1:Багатство фантазії,
В.2:Людяність наших випускників пояснюється ще й тим,
В.1:Що на їх шкільній ниві були також класні керівники.
В.2:Запам'ятайте їх імена:
В.1:Новікова Т. В. і Паталах С. І.
В.2:Дудіна Г. Д. і Паливода О. М.
В.1:Тож наступний сюжет присвячується їм.
(Виходять по черзі випускники.)
   Кто кого обидел первым?
Он меня.
   Нет, он меня.
Кто кого ударил первым7
Он меня.
Нет, он меня.
    Вы же раньше так дружили!
Я дружил.
 И  я дружил.
     Что же вы не поделили7
Я забыл.
     И я забыл.
Ну. А с вами что случилось? Кто обидел в вас кого7
Д.Он меня за хвостик дернул.
П. Она стукнула его.
Д. Он забрал мою анкету и всему классу показал.
П.А она ему за это водой брызнула в глаза.
И еще она ему ручку поламала.
Вырвала листок с тетради и сказала:»Мало!»
         И вот решать таких проблем
          Нам не хватало перемен.
         И приходилось нам не раз
         Для них потратить классный час.
Вед І: В такі урочисті хвилини, коли приходить час прощання з друзями, з дитинством, з учителями, батьківською домівкою.
Вед ІІ: Коли на душі радісно, і водночас сумно, хочеться сказати щось добре, приємне, і навіть в дечому зізнатися…
Выпускник
Перед Вами я – ребенок сложный,
Дорогу в школу не забыл,
Теперь уже признаться можно,
Что я по-детски Вас любил.

Но покуражиться хотелось,
И показать, что я «крутой»,
Смотрите, мол, какой я смелый,
Отчаянный и деловой.

Только сейчас сумел понять я:
Бравада глупая моя,
Вас огорчала, и на прядки
Легла так рано седина.

Морщинок на лице добавил,
И сделал неспокойным сон…
Давайте все теперь исправим –
Вот мой Вам до земли поклон.

(виходять по черзі випускники и зачитують рядки)
 Хто до наших бід уважний?
 Йшли з проблемами до кого?
 Хто слова подяки скаже?
 Хто пояснить нам вимоги?
 Хто не любить в класі бруду?
 За чергування нагадає?
 Що обіцяє – не забуде?
 За кожного із нас все знає?
 Хто сердито брови зводить?
 Якщо не вивчили урок?
 Хто з нами вечори проводить?
 На перездачі дає строк?
 Хто залюбки 12 ставить?
 В щоденник пише: «Молодець!»?
 А що не зрозумів – пояснить?
 Її заслугам – не кінець.
 Розділить радощі й печалі.
 Їй таємницю я б сказав.
 На нашім випускному балі
 Чому блищить в неї сльоза?
 Кого сьогодні ми віншуємо?
 Кому букет свій подаруємо?
 Кого у щічку поцілуємо?
 Як добре нам було із вами
 Слова ці вдячні
Разом: --- Нашій класній мамі. Ми вас любимо і поважаємо!
(Вручають квіти)
(Відповідне слово класного керівника, виконання пісні)
І куплет
Одиннадцатый класс, последний выпускной экзамен,
Учебою была  насыщена для вас весна,
Но лето к вам пришло, свободу принесло
И ваша жизнь надеждами полна
Припев:
Сердца пред вами наши таяли
И зачаровано читали вы
Красивый незаконченный роман
Детских лет, школьных дней.
Но все когда-нибудь кончается,
В большую жизнь уйдете вы сейчас,
Оставив незаконченный дневник
В классе на столе.
ІІ куплет
Немало между нами радостных воспоминаний,
Поездок, вечеров, веселых школьных дискотек.
Не повторится вновь и первая любовь
В душе у вас останется навек.

(Виходять випускники – діти вчителів)
Мама – вчителька! Щасливий!
Всі так заздрили мені.
Коли з мамою так чинно
Йшов до школи день при дні
Та яке там щастя? Звідки?
Все не так, як у людей.
І не заздрити – жаліти
Треба вчительських дітей

Спробуй в класі ворухнися
Чи з уроку утечі,
Не дай, Боже, запізнитись, --
Знають враз усе батьки.
Що всім можна – тобі зась!
Не послухав – начувайсь!

То не так ти одягнувся,
Де ж це совість твоя, сину? –
Чую майже щохвилини:
«Ти ж – учительська дитина.
Де ж твій сором, де ж твій стид?»
Ну, хіба не геноцид?

Ввечері лягаю спати,
Прошу казку розказати,
Як всім дітям перед сном.
Де там! Мама за столом
Пише, пише щось, гортає
І на мене не зважає.
А що скаже, я й так знаю.

Мовчи в ліжко я лягаю,
Покручусь та й засинаю.
А  в вісні мама бачиться мені
Лікарем, кондитером –
Тільки не учителем

Каже: «Плани допишу,
І практичні перевірю,  -
Все, що, хочеш, розкажу.»
Тільки я уже не вірю.

От тому й кричати мусим
І звертатись до людей:
«СОС! Рятуйте наші душі!
Бідних вчительських дітей!»

(на фоні мелодії                                                слова ведучих)
Вед І: Із букви-краплинки, та звуку сльозинки народилися одного дня на світ святі слова «Мама» і «Тато», мовлені устами янголятка і осяяли домівку, як дар божий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою уперше схилилися мама і тато.
Вед ІІ: Це – мить, і це – вічність, бо батьки завжди з нами, вони живуть у нас, у наших дітях і онуках, в усьому нашому роді, та бережуть нас і благословлять на добро.
(виходять 4 мами, виконують пісню, на фоні якої хлопці-випускники із мамами виконують фрагмент вальсу)
Музика рідного дому
І куплет
Від Києва й до Львова ,
Від Криму до Карпат,
Земля моя чудова,
Цвіте, як зелен-сад.
Дніпрова хвиля лине,
Дзвенить, немов, струна,
Для мене ти, дитино,
І пісня, і весна.
Приспів:


Музика /3раз рідного дому,
Дай же їм радості /2раз
Клич їх додому.
Тут ваші мама і тато,
Тут ваша пісня крилата
Вас чека/2раз
ІІ куплет:
Десь там, за небокраєм,
Країни, наче рай,
Для вас зеленим гаєм
Залишиться наш край,
Із серця наша пісня,
І від душі луна.
Хай стане оберегом
В дорозі вам вона.

ВедІ: А зараз всі мовчіть! Щось батько й мати скаже.
  Звучать притишено слова,
Вони із веселкових вражень,
З любові, що завжди жива.
Вед ІІ: Послухайте, вже їхні діти,
Дорослі стали не малі.
Усі мовчіть, говорять батько й мати
Вустами неба і землі
Вед І: Слово для благословення надається Балабусі С.Ю., Паливоді В.М., та Перканюк Л.М.
Балабуха С.Ю. Дитино моя, не забудь джерела,
Що б’ється із сільської землі край села.
З далеких доріг повертайся сюди
Напитись з криниці живої води.
Цінуй милу землю, зелені гаї,
Що предки твої заповіли тобі
І де б не була ти, в якій стороні,
Нехай тобі сняться в солодкому сні
Сади ці широкі, оте джерело
Й дороги… дороги у рідне село.
(батьки благословляють дітей хлібом-сіллю)

Паливода В.М. Паляницю ви від нас прийміть,
Між собою її чесно поділіть,
А якщо зібратись схочете колись,
Цей шматок з собою принесіть
І коли один хтось не прийде
Паляницю так ніхто вже не складе.
(випускники приймають хліб-сіль)

Перканюк Л.М. Благословляємо вас у путь!
Вам, діти, щастя ми бажаємо
На красну долю, на любов,
На радість вас благословляєм.
Хай будуть добрими шляхи,
Які судилося сходити.
Бажаєм вам себе знайти
І не даремно вік прожити.
(обсипають дітей зерном, випускники виконують пісню)
Не надо печалиться
1 Куплет
Сегодня у нас, школьный бал выпускной,
А завтра, а завтра, начнутся вопросы:
Учиться куда, прощай, дом родной,
Не плачь, мама, вытри , пожалуйста, слезы
Припев:
Не надо печалиться, вся жизнь впереди,
Вся жизнь впереди, надейся и жди.
2 куплет
Умчались года, не вернуть их назад,
Останутся в памяти воспоминанья.
О верных друзьях , и учителях,
Но завтра мы скажем им всем: «До свиданье»
3 куплет
В руках аттестат, растерянный взгляд,
Ведь завтра, ведь завтра, мы все разлетимся,
Пусть нам повезет, смелее вперед,
В родительский дом мы еще возвратимся.

Вед І: Дійсно, де б ви не були, куди б не закинула вас доля, на вас завжди чекатимуть ті, для кого ви одні в цілому світі, єдині і неповторні, -  ваші найближчі, найрідніші люди: мам і тато. Це вони дали вам життя, піклуються про вас щодня, щохвилини.
Вед ІІ: І зараз погляньте серед гостей, відшукайте очима своїм батьків і ви помітите, що на очах у них непрохані сльози, сльози радості і смутку. І кожна мама в думку промовляє те саме: «Боже, вбережи мою дитину»
Вед І: Бо де б ви не були, що б не робили, мама завжди буде думати лише про вас.
(виходять юнаки з матерями)
Ю. Розкажіть мені, мамо, про вишні,
Їх було так багато в саду.
М. були, сину, морози невтішні,
      А вони кого хочеш зведуть.

Ю. Розкажіть мені, мамо, про зорі,
Чи такими були і колись?
М. А той, сину, хто виріс у горі,
     Не так часто на зорі дививсь.

Ю. Розкажіть мені, мамо, про долю,
      Чи людині підвладна вона?
М. Наша доля, мій сину, як море,
     Той пливе лиш, хто має човна.

Ю. розкажіть мені, мамо, про роки
      Чи спливають повільно вони?
М. Роки, сину, помітні, допоки
     Матерів пам’ятають сини.

(на фоні мелодії                                       випускники виносять серце із свічками, у кожного на долоні запалена свічка, випускник читає вірш.)
       Я вас люблю и не стыжусь,
       Зачем любовь скрывать напрасно?
       И в этой глупости несчастной
       Сегодня вам я признаюсь.
Мне не к лицу и не по летам –
Пора, пора уж быть умней.
И к вам иду я за советом,
Несу тоску души моей.
        Без вас мне скучно – я зеваю,
        При вас уроки я учу
        И очень я сказать желаю:
        «Ах, мама, как тебя люблю!
          Отец, тебя я уважаю,
          За все, за все благодарю!»
(Выпускники благодарят родителей.)
--Уходя, мы остаемся.
--Желая свободы, мы просто просим больше внимания.
--Проявляя иногда непослушание, мы самоутверждаемся.
--Мы- разные, но мы – одно.
--Мы – это вы, только более современные и озорные.
--Более неспокойные и искренние.
--Мы – это вы , если б вы просто стали нами сегодня.
--Спасибо вам, родители, за настоящее.
--И за то , чего еще нет.
--Благодаря вам, мы уверенно погружаемся в океан жизни.
--За каждый день, что был-
Вместе: Мы благодарны вам!
--За каждый день, что будет –
Вместе: Мы благодарны вам!
--Наши сердца горят любовью к вам
--Так примите же с наших рук частичку нашего тепла.
--А с наших уст- любовь своих детей!
(На фоні мелодії                               вручають батькам запалені свічки і обмінюються поцілунками.)      
 В.1:Знаєш, Володю, дивлюсь на наших випускників і не можу повірити,
 що вони стали такими дорослими і сьогодні назавжди розпрощаються із шкільною партою, вчителями, однокласниками…
В.2:Так, дійсно, їх вже не назвеш дітьми. І завтра ці прекрасні юнаки і дівчата вирушать у незвідані світи…
В.1:Але тож буде завтра і годі сумувати. А поки-що їх свято, вечір на їхню честь. Їх випускний…
В.2:Ти так говориш, мов у пісні.
В.1:Так, як у пісні. Випускний.
(Випускники виконують пісню.)
                      Как трудно поверить, мне трудно поверить,
                      Что в детство мое вдруг захлопнутся двери.

                      Все те же улыбки, но лица взрослее.
                      Все те же ошибки, но взгляды смелее.
Да, мама была права, время лишь как вода.
Со школой прощаться и наша пришла пора.
   Припев:Выпускной!Слезные прощання,
                 Это расставание навсегда со школою.
                 Мой самый удивительный и незабываемый
                 Танец с тобой. Выпускной!
Все папы и мамы сегодня похожи,
Когда-то прощались со школою тоже.
Все ловят слезинки цветные салфетки,
Мы взрослымы стали, мы не малолетки.
 Да, мама была права, время лишь  как вода ,
  Со школою прощаться и наша пришла пора.  
   
Д.:Сьогодні нам лягли дороги дальні,
     Світять зірки і вабить висота.
      У залі вальс відлунює прощальний,
      Над залою окрилено зліта.
Х.:Кружляє світ, хвилює і підносить,
     І наближа щасливу нашу мить.
      Твоє «люблю»,не вимовлене й досі,
      У вальсі цім прощальнім прозвучить.

Д.:Притихне сад у буйному цвітінні,
     Замруть гілки, хитнувшись на стіні.
     Нехай в одну зіллються наші тіні
     В одчиненім освітленім вікні.

Х.:Сьогодні ми зі світлою печаллю
     Ступили всі через шкільний поріг.
     Хай буде наш бентежній вальс останній
     Провісником незвіданих доріг.

Д.:Щаслива і хвилююча хвилина,
     В життя доросле наш найперший старт!
      Нехай воно у кожного складається
     З досягнень, з перемог, з хороших дат!

Х.:Пролине вечір цей, настане новий ранок,
     Незвідані шляхи чекають завтра нас.
     Та поки що хай музика лунає
      І всіх кружляє легкокрилий вальс!

Д.:У вальсі попливуть і небо, й зорі,
     І весь навколишній прекрасний світ.
     Казкові звуки і вологі очі –
     Ми не забудемо багато літ.

Х.:Я вийду в світ, закрию двері школи,
     Цю першу втрату я з тобою розділю.
     Запрошую тебе до вальсу, дай же руку –
     І стане менше смутку і жалю!
(Під мелодію вальсу                               танцюють вальс.)
В.1: Ну от і все, прощальна мить…
В.2:Запам'ятайте її на все життя!
В.1:Такою неповторною,
В.2:Такою хвилюючою.

Д.:І білим голубом,
Х.:І тихою казкою відлетить від нас наше дитинство ген, за небокрай.
Д.:А на небі засвітиться зірка.
Х.:Гляньте, в кожного своя.
Д.:І полетять до неї білі голуби.
Х.:Полетять провісники миру.
Д.:Щоб сповістити про нас.
Х.:Про майбутнє України.
Д.: А поки що ми прощаємось із вами.
Х.:І говоримо: «До побачення!»
Д.:До нових зустрічей!
Х.:Пам'ятайте нас такими!
Д.:І прощавайте!
(Звучить фінальна пісня, застосовуються спец ефекти: летять кульки. Серпантин, конфетті.)

Прощай, со школьной жизни поезда
Уходят в дальние края.
Прощай, прощай.\2р.
Прощай, мы расстаемся навсегда,
Уже не будет сентября.
Прощай и ничего не обещай, и ничего не говори,
А чтоб понять нашу печаль ты в класс пустой наш посмотри.
                       Припев:
                Ты помнишь, школа, эти дни,
                 Как мы играли во дворе,
                 И словно с бухты корабли,
                 Ты нас уносишь в новый век.

Прощай, среди июньских жарких дней
Никто нам школы не вернет.
Прощай, прощай.\2р.
Прощай, вернуть назад не сможем мы
Учителей наших урок.
Прощай и ничего не обещай , и ничего не говори,
А чтоб понять нашу печаль,  ты в класс пустой наш посмотри.
                       Припев тот же.

Прощай, уже вдали встает заря,
И день приходит в города.
Прощай, прощай.\2р.
Прощай, уже не будет сентября-
Мы расстаемся навсегда.
Прощай, и ничего не обещай, и ничего не говори,
А чтоб понять нашу печаль, ты в класс пустой наш посмотри.
                       Припев тот же.

(Під оплески випускники стають на свої місця. Ведучі завершують свято.)
В.1:На цьому урочисте свято з нагоди врученню випускникам атестатів зрілості оголошується закритим.
(Звучить Гімн України.)

 Мар'ївський навчально-виховний комплекс   

Запорізького району Запорізької області

 Сценарій 

останнього дзвоника 

в 11 класі

Підготувала: Паливода Олена Миколаївна

Сценарій останнього дзвоника
Оформлення майданчика: на стіні плакат:
«Спасибі, школо, за те, що нас зростила,
Вже завтра вирушаємо в незвідані світи.
Уклін низький тобі, учителю, що дав нам крила,
Ти, рідна школо, зіркою дороговказною світи!»
 На асфальті написи: !.Школо! Тут зростали і мужніли твої найкращі діти!
2. Школо, до побачення!
3. Ми вдячні вам, учителі!
4.Молодший друже! Побажай нам доброї дороги!
На дверях – плакати: «Ласкаво просимо на свято! Випускники 1998 – 2008»
На вході до школи, біля колон – гумові культи по три із написами:
1. 11 клас
2. Випускник
3. Школо , до побачення
4. 1998-2008
На майданчику – стіл із білою скатертиною, квіти, шкільний дзвоник, апаратура.
Лунає музика на шкільну тематику:
«Школьний вальс» (996), «Кончен бал»(927), «Школа» (457)
На фоні мелодії «Когда уйдем со школьного двора» ведучі зачитують рядки.
Вед І Посміхається весело травень,
     Бо скінчилась навчання пора.
     І зібралась на дзвоник останній
     Вся весела шкільна дітвора.
Вед ІІ: Розкрива школа двері гостинно,
Бо сьогодні родинне у нас свято.
Будем ми твою гордість, Вкраїно,
В доросле життя проводжати.
Вед І: Добрий ранок, шкільна родино.
Вед ІІ: Вітаємо вас, дорогі вчителі і поважні гості,
Вед І: Вельмишановні батьки і галасливе школярство.
Вед ІІ: Сьогодні з рідною школою прощаються її найстарші діти.
Вед І: Сьогодні у доросле життя на крилах надії і любові вирушають наші одинадцятикласники.
Вед ІІ: Тож дозвольте розпочати неповторне свято юності.
Вед І: І запросити на лінійку тих, кому приурочена ця подія.
Вед ІІ: Заради кого ми тут усі зібралися
Вед І: Для кого це свято --перша сходинка у самостійне життя.
Вед ІІ: На урочисту лінійку з нагоди свята Останнього Дзвоника запрошуються випускники Мар'ївського НВК
Вед І: Право завести винуватців свята надається класному керівнику 11 класу Паливоді О.М. (Під мелодію «Прекрасное далекое» випускники займають їм відведене місце)
Випускник: Шановні гості, батьки, школярі! Наче дороговказні зірки, які зійшли з небес і освітлювали учнівський шлях щодня, щогодини були наші дорогі вчителі. Тож вони заслуговують на найвищі нагороди.
Випускник 2: Почесною стрічкою і орденом «Яскравого сонця» нагороджується найяскравіша зоря сузір’я – директор школи (Випускник перев'язує стрічкою директора)
Випускник 3: За вашу мужність і терпіння,
І за порядок в управлінні,
За найсумліннішу роботу
Прийміть цю скромну нагороду
Випускник 4: Сьогодні на свято запрошуються вчителі, які впевнено на протязі 10 років вели нас по тернистих стежинах Країни Знань.
Випускник 5: Право завести на урочисту лінійку клас педагогів надається капітану шкільного корабля, господарці сьогоднішнього дійства, директору Мар'ївського НВК, вчителю вищої категорії, вчителю-методисту, володарці ордену В.Сухомлинського Лютій В.М.
(Директор заводить клас вчителів)
Вед І: Ну що ж, здається, всі в зборі.
Вед ІІ: Так, так школярі вже давно на лінійці, гості запрошені, батьки і випускники на місці і вчителі теж тут.
Вед І: значить, пора розпочинати свято.
Вед ІІ: Школо , рівняйсь, струнко.
Вед І: Шановна Валентино Миколаївно! Учні Мар'ївського НВК на урочисту лінійку, присвячену закінченню навчального року, вишикувалися. Дозвольте розпочати свято.
(Звучить Гімн України, піднімається Прапор)
Вед ІІ: Вже стало доброю традицією у дні урочистих подій, і в будні вклонятися могилам тих, хто в роки Великої Вітчизняної війни віддав своє життя за наше щасливе життя, за право кохати і народжувати дітей, творити добро на землі.
Вед І: То ж в пам'ять полеглих схиляємо голови низько,
Щоб шану героям-солдатам віддать.
На вічних постах в задумі стоять обеліски,
Над ними берізки в скорботі шумлять.
Вед ІІ: Право покласти квіти до Братської могили надається найкращим учням школи.
Вед І: Уклонімося тим, хто поліг у бою,
      Хто прикрив землю рідну собою.
      Свято мужності й радість велику свою
      Розмішаєм живою сльозою.
Вед ІІ: У пам'ять полеглих оголошується хвилина мовчання.
Вед І: О, Мар'ївко! Село ти рідне наше!
 Ти у стократ стало багатше.
Твоя надія і опора
Закінчує сьогодні школу.
Вед ІІ: Слово для оголошення наказу про закінчення навчального року надається директору Марївського НВК Лютій В.М.
Вед І: Дорогі школярі, сьогодні у вас на святі багато почесних гостей. Будьмо знайомі!
Вед ІІ: Голова виконкому Мар'ївської сільської Ради Сілютіна Л.Ф.
Вед І: Завідуюча районним методкабінетом Холод М.В.
Вед ІІ: Заступник голови Запорізької райдержадміністрації Синенька Т.П.
Вед І: Настоятель храму Андрія Крицького протоієрей отець Сергій.
Вед ІІ: Тож слово для привітання надається їм
Вед І: Шановні випускники! Вас сьогодні вітають теперішні господарі країни Дитинства – найменші школярі – наші першокласники
Уч 1: Сьогодні завітали ми на свято,
Випускників щоб щиро привітати.
І запевняємо, що ще не раз
Згадаємо, як ви вели нас в перший клас.
Уч 2: Ось стоять переді мною
І вродливі , й чарівні.
Задоволені собою
Любі нам випускники.
Уч 3: Кажуть, ніби ви були
Теж колись маленькими.
І до школи вас водили
Татусі із неньками.
Уч 4: Та не вірю я цьому!
Ви хіба не бачите?
Це не хлопці – козаки,
Богатирі-красені.
Уч5: Поряд з ними випускниці –
Дуже милі ,знаєте,
Кращих, ніж у нашій школі
Ви ніде не знайдете
Уч 6: Пролуна останній дзвоник
Скінчиться лінійка.
Вам вже буде не страшна
В щоденнику двійка
Уч 7: Ну а нам рости й рости –
Життя лиш починається.
А вам бажаємо себе знайти,
Щоб вами всі пишалися.
Випускник: Ми слова вдячності хотіли вам сказати
За щиросердне привітання
Й на довгу згадку вам подарувати
Ці книжечки для позакласного читання.
(вручають першокласникам книжки)
Вед І: 10 років промайнуло з тих пір, як наші випускники теж були такими маленькими і називали їх першачками.
Вед ІІ: Напевно, вони вже й не пам’ятають ту мить.
Вед І: Здається, я знаю, як можна поправити становище.
Вед ІІ: Так, так, я здогадуюсь Саме перше вчителі пам’ятають все до подробиць і їхні спогади повернуть всіх нас у дитинство.
Вед І: стривай! Здається, наші випускники хочуть щось сказати.
Випускник: Шановна родино! Ми раді, що до нас на свято завітали перші вчителі. Вони, мов промінчики сонця, зігрівали наші маленькі сердечка, були терплячими і люблячими і перші засвітили на небосхилі для нас зірки.
Випускник 2: Вони, наче богині, зійшли із сузір’я Перших вчителів і за це ми хочемо їх нагородити почесним орденом «За материнську ласку» і перев’язати стрічкою.
Вед І: Шановні Сілютіна Л.Ф. і Капінос Н.О.
Вед ІІ: Паталах С.І. та Самусь Н.П.
Вед І: Запрошуємо вас до мікрофону.
Вед ІІ: Слово від імені перших вчителів надається Капінос Н.О.
(Діти вручають квіти)
В І: Незабутні шкільні роки… Вони будуть завжди жити у пам’яті, серці, у пісні.
(Випускники виконують пісню)

Дівчина: Пам’ятаєш, 1 вересня прийшло,
Пам’ятаєш, так чекали ми його.
Пам’ятаєш, мами й тата в перший клас
Привели за ручку нас, пам’ятаєш?
Хлопець: Пам’ятаю, як давно все це було.
Розумію, що дитинство вже пройшло.
Розумієш, що вже шкільний дзвінок
Нас не покличе на урок. Розумієш?
Приспів:
А на душі, розумієш, весна на душі.
Співає все і скрізь линуть вірші
А ми в останнє зайдемо в свій клас,
Там керівник вже чекає на нас
І настанову вона всім нам дасть
На прощання.
Сльозу змахне із очей крадькома
І посміхнеться ласкаво вона,
І «До побачення» -- скаже всім нам
Вже востаннє.
Дівчина: Пам’ятаєш, як мене ти доганяв,
Пам’ятаєш, як шкарпетки познімав
Хлопець: Пам’ятаю, що забіг в клас босоніж,
Не згадати це без сліз, розумієш?
Дівчина: Розумію, та пройшли швидко роки,
Подивися, знов на святі тут батьки.
Подивися, всі зібрались вчителі,
І школярики малі, подивися.
Приспів:
Дівчина: Розумієш, що дорослі стали ми,
Розумієш, не назвуть нас більш дітьми,
Дуже шкода, що прощання настав час
Ми ж 11 клас, розумієш?
Хлопець: Розумію, скажем: «Школо, прощавай»
Попрохаю, ти про нас не забувай.
Прощавайте, наші любі вчителі.
І школярики малі!

Слова випускників:
1: О школо, свята альма-матір,
Тобі наш доземний уклін!
Клянемось завжди пам’ятати,
Твій чистий малиновий дзвін
2:  Школа говорить нам всім: «Прощавайте!
Моїх уроків не забувайте.»
3:  Свято прощання, свято надій
Свято нарешті, здійснення всіх мрій
4:  Сумно і радісно зараз усім—
Школа була, ніби другий наш дім.
5:  тут і уроки і свята були,
10 років за водою спливли.
6:  Парту шкільну, і підручник, і клас
Це пам’ятатиме кожен із нас.
7:  Дзвоник, що зустрічав стільки раз,
Вже пролунає востаннє для нас.
(Випускники виконують пісню «Последний звонок»
 1 Экзамены кончатся скоро,
 Последний звонок прозвенит.
Простимся со школой, с жизнью веселой
Прощайте, школьные дни.
Что ждет впереди – неизвестно,
Но нам никогда не забыть,
Те добрые песни, что пели мы вместе
И будем беречь и любить.
Припев: Сложные задание, первые признания,
Озорной и очень дружный класс
Длинные уроки и учитель строгий
Не забудем никогда мы вас
2. Недавно совсем нам казалось,
Что так этот праздник далек.
Но время промчалось, немного осталось
Нас ждет последний звонок.
Стать бы первоклашкой, день вернуть вчерашний
Взять бы и сначала все начать.
Теплый вечер летний и звонок последний
Будем мы с любовью вспоминать.
Экзамены кончаться скоро
Последний звонок прозвенит, простимся со школой
Прощайте, школьные дни.
Вед І: Дивлюсь на наших випускників, і милуюся: дорослі, гарні, вродливі.
Вед ІІ: А скільки добрих справ залишили в школі: на спортивні змагання їздили, на районних конкурсах ЮІР та пожежників зірки із неба знімали.
Вед І: в конкурсах «Ну-мо, дівчата» і «Ну-мо, хлопці» перші місця завойовували, навіть алею памяті посадили.
Вед ІІ: Але ж заслуга в цьому не тільки їхня, а й класних керівників.
Вед І: Все вірно, тим паче, що їх у наших випускників було аж 4.
Вед ІІ: Запам’ятайте їх імена: Паталах С.І. і Новікова Т.В.
Вед І: Дудіна Г.Д. і Паливода О.М.
Вед ІІ: Від імені класних керівників слово для привітання надається Паливоді О.М.
Випускник: Мами духовні, о чим же віддячимо?
Тим що ми є, і тим, що ми значимо,
Тим, що ми створимо, тим, ким ми будемо,
Тим, що в житті ми своєму збудуємо
Випускник 2: Прийміть, як нагороду, оці квіти.
І знайте, що вас люблять ваші діти.
(Вручають класним керівникам квіти)
Випускники: Сьогодні настав час прощання із дружною шкільною сімєю.
Але таке невблаганне життя: ми дорослішаємо, на заміну нам підростають молодші.
Випускник 2: Протягом цілого року ми утримували факел знань і символічний ключ від першого класу. Тож зараз ми хочемо передати ці реліквії нашим послідовникам – 10-класникам  (передають факел і символічний ключ)
Хлопець 10 класу: Ви пам’ятаєте, як ішли до школи
І думали: «Який цей світ?»
Так довго треба тут навчатись.
Коли минуть ці 10 літ»
Дівчина 10 класу: Та дні ішли, роки летіли,
Навчання радісне й сумне.
Якщо 10 – в тебе крила,
а як 4 – совість дорікне
Хлопець 10 класу: Як естафету, ключ і факел знань приймаєм,
Із честю пронесемо їх і без вагання
Ми привселюдно обіцяєм,
Що будемо, як ви старанні.
Дівчина 10 класу: Для нас ще буде школа і навчання,
Для вас в цей день прийшла пора прощання
(Випускники виконують пісню «Последний звонок»)
1. Пора идти, зовут в пути
Звонок последний прозвучал для нас
Назад взгляну, рукой махну
Своим друзьям сейчас
Припев: Пусть час настал,
И кончен школьный бал
Я не могу прощайте вам сказать
Сгорят огни, промчатся дни
Мы с вами встретимся опять.

2. Печаль встряхнём мы с прошлым днём
Мы распростимся раз и навсегда
Урочный час сдружили нас
И радость и беда.
Припев:
3. Последний раз войдем в наш класс
Прощайте напишем мелом на доске
Нам свет огней других путей
Сигналит вдалеке.
Припев:
Випускник: Сьогодні розділити наші радощі і печалі прийшли ті, хто протягом багатьох шкільних років поруч, пліч-о-пліч крокував із нами із класу в клас, хто засівав у наші серця зерна доброго і вічного.
Випускник ІІ: Це – наші вельмишановні вчителі. То ж вам ці привітання.
 --- Наші рідні вчителі!
Й працівники  шкільні усі!
Ми кажем нині всім спасибі,
Що підняли, зростили нас
І просто всіх учили жити,
І хвилювалися весь час.
--- Бажаєм щастя і удачі
Та ще здоровя зичим вам.
Натхнення, радості, терпіння
Усім шкільним працівникам.
--- Щоб ви ніколи не хворіли,
Роботу щиро щоб любили.
--- щоб дачу мали і квартиру,
Щоб в мирі і достатку жили.
--- Щоб мали грошей ви багато,
Щодня щоб їли шоколад.
І щоб на вас із неба падав
Любові й щастя зорепад.
--- бажаєм довгі роки жити,
Прийміть в подяку від нас квіти.
--- А ще на довгу згадку
Даруєм свою фотокартку.
(Вручають квіти і фотокартки)

Вед І: Якщо є щось святе на землі, то це батько і мати. 10 років тому вони привели вас вперше до школи, даючи настанову: «Вчися, синочку! Вчися, донечко!».
Вед ІІ: Де рідна хата, вишень два ряди,
Де так палахкотіли ще осінні квіти.
Сказала мати: «В школу, синку й доцю йдіть!»
Напутнє батько мовив: «Вчіться гарно, діти!»

Вед І: Слово батьківське здавна цінується,
Має велику вагу у родині
Час настає – і мусять давати
Батьки поради дорослій дитині.
Слово для батьківського благословення надається Коваленко Галині Василівні та Тимошенку Анатолію Івановичу.
Випускник І:  У кожної людини є два береги – один той, від якого людина відпливає, і той, до якого має неодмінно причалити. Мати, батько, рідний дім – ось наш берег, до якого завжди хочеться прийти, у будь-якому віці.
Випуск ІІ: У кожного із нас є свій вимір, своє сприйняття батьківської оселі, але одне єднає – звідти, від батьківського порогу, мандруємо ми в широкий світ із маминою піснею, батьковою настановою, дідусевими казками, бабусиними вишиванками.
Випуск ІІІ: У хвилини прощання із рідною школою, відчалюючи від берега Дитинства у незвідані світи, ми запевняємо вас, дорогі батьки, що проживемо життя, гідне людини, будемо люблячими синами і дочками Вас, своїх батьків, щоб ні смуток, ні біль, ні передчасна сивина не торкнулася ваших душ і скронь.
Випуск ІV: Ці поетичні рядки ми присвячуємо Вам, наші любі!
Мамо!
Так мало я тобі сказати встиг
 І поглядом, і жестом, і словами,
А відстань усе більшає між нами.
І голос ваш чомусь на мить притих
Не печалься, не журися, мамо,
Усміхнись і не корись жалю.
Напинає доленька вітрила,
Шепчуть губи: «Я тебе люблю»
Дмуть вітри і підіймають хвилі
Океан житейський клекотить.
Переможем чи впадем безсилі,
Шлях далекий і важкий лежить.
За кормою закипає піна,
Хмариться на обрії блакить.
Будь за мене впевнена й спокійна
Хай тебе майбутнє не страшить.

Тату!
В дитинстві таки я був шкідником
Щоправда, не шкідливішим від інших:
То м’яч, бувало, стрінеться з вікном
 І вийме скло, аби було видніше.
То в ополонці мало не втонув,
То рвав штанці, то толочив я жито…
А батьків ремінь (як розумним був!)
Частенько научав, як треба жити.
Бо хто не хоче дітям дати толк?
Бо хто не хоче виховати сина?
 Хоч батько відправляв мене в куток
Та кожен раз чи ставив на коліна.
Тепер, коли вже я дорослим став,
Йому сказати хочу неодмінно:
--Спасибі тату, за ремінь, за куток.
За все, Я перед вами на колінах
.
(Пісня «Родительський дом»)

Вед І: Час летить невблаганно і змінює все довкола. Але всім неодмінно світитиме далеким вогником, оповитим солодким, стискаючим серце спогадом про дитинство і юність.
 Вед ІІ: Дитинство і юність … це справді найкраща пора життя людини і проходить вона в школі. Але… Але все в цьому світі має свій початок і своє закінчення.
Вед І: На жаль, спливає і шкільна юність наших випускників. А з дитинством доведеться розпрощатися назавжди
(Під мелодію «Детство» випускники стають у коло, випускають гумові кульки із паперовими літачками. Виконують пісню: «Школа»)
Вед І: Країна дитинства – країна казкова
 І часто дорослих вона бавить знову,
 І часто дорослі літають у мріях,
Вернутись в дитинство живе в них надія.
Вед ІІ: Із казкою, любі, не розлучайтесь,
В далеке дитинство щоразу вертайтесь
(Звучить музика «Куда уходит детство» Заходять Червона шапочка і Незнайко)
Червона шапочка: Доброго ранку, друзі! Я – Червона шапочка, ішла до вас на свято, щоб із закінченням навчального року усіх привітати. І ось подивіться, кого я в ній зустріла – Незнайка.  Уявіть собі, він викрав шкільний дзвінок і вирішив заховати.
Незнайко: Ой, не сваріть мене! Я ж хотів як краще! Ну, сховав би дзвінок, навчальний рік  продовжився б, 11 клас залишився б у школі. Адже так не хочеться прощатися з такими хлопцями і дівчатами, справжні тобі козаки і козачки!
Червона шапочка: Що ти, Незнайку!
Дзвінок повинен продзвеніти,
Бо вже дорослі стали діти.
 Дивись, які вони стоять красиві,
 Трішки сумні, та все ж щасливі,
Востаннє пролуна для них дзвінок
Востаннє погука їх на урок
 А ми вертаймося у казку!
(Випускники виконують пісню на мелодію «Сиреневый туман».
У каждого из нас живут воспоминанья,
Как в школу много лет ходили мы детьми.
Но вот настал тот миг, пришла пора прощанья
Еще один звонок и расстаемся мы.
Учитель нам простит все шалости и беды
И то, что мы мечтали у доски
Но, может, впереди нас ждут одни победы
Учитель, в нас поверь и строго не суди.
Друзьям в глаза взгляни сегодня на прощанье,
Расстанемся на год, а может – навсегда,
Директор, не спеши давать звонок прощальный,
Дай вспомнить еще раз нам школьные года.

Забігає Домовик!
Ой, мало не спізнився! Поки всі кабінети перевірив, чи бува ніхто на другий рік не залишився. Ви мене не впізнали? Та я ж ваш шкільний Домовик. Мені пощастило, коли на селекторній нараді ЖЕКів будинки ділили – мені ваша школа дісталася. Спочатку я розсердився, трохи топитися в Марївський ставок не пішов від біготні і дитячих безпорядків. А вчителів як боявся! А потім звик, освоївся. Зразу навчився дружити, потім читати, а потім всі фізики – хімії освоїв. А ось 1 вересня 1998року. Тоді я приступив до виконання своїх обов’язків. Тому тепер ви мені як рідні: скільки я ваших огризків із-за батареї витягав, скільки дзвінків прослухав, скільки раз на контрольних хвилювався, а скільки, підказував вам, коли ви біля дошки стояли. А скільки щоденників заховав від двійок! Все   з вами  перепробував, і говорити по вашому можу, і танцювати.
 Але зараз я дуже хвилююся за Вас, випускники. То ж я допоміг Незнайкові дзвінок викрасти, сумно мені з вами розлучатися, ви хорошими учнями були. Та мабуть нічого не вдієш. Зміна вам вже підросла. То ж хай вам щастить, а я побіжу, клас ваш востаннє відкрию, ви ж на урок свій останній, поспішайте, я чекатиму!
Вед І: Ось і підходить наше свято до фіналу.
Вед ІІ: Щасти вам, друзі, у житті,
Зробіть сміливо перший крок
Хай продзвенить востаннє вам
Наш голосний шкільний дзвінок
Директор: Право останнього дзвоника надається відмінникам навчання
(Лунає дзвоник)
Вед І: А зараз ми хочемо запросити на майданчик батьків наших випускників, які 10 років тому привели у стіни цієї школи найдорожче, що в них є.
Вед ІІ: заведіть же своїх уже дорослих дітей на останній шкільний урок і засійте зерном їх самостійний шлях.
Вед І: У добру путь!
Вед ІІ: Право завести на останній урок своїх дітей надається батькам учнів 11 класу. (Під мелодію «Когда уйдем со школьного двора» батьки заводять дітей у клас), лінійка оголошується закритою.
                 Розробка сценарію до 8 Березня

Кліп «Пісня про маму»

(По черзі виходять хлопці і читають вірші на фоні музики)

1-ий ведучий.
Жінки! Сьогодні ваше свято!
І на зорі, ще в ранній час,
Йде славний березень вітати
Живими пролісками вас.

2-ий ведучий.
Несе надії вам святкові,
Мов подих радісний весни,
За вашу вірність у любові,
Що не згаса до сивини!

3-ий ведучий.
Іде він молодо і дзвінко,
Світ осяває у цвіту.
Сердечне вам спасибі, жінко,
За щедру вашу доброту!

4-ий ведучий.
За колискову ніжну казку,
Що зачаровує дітей,
За щиру усмішку і ласку,
З якими йдете до людей.

5-ий ведучий.
Ви — добра подруга в дорозі,
Ви — співу ніжне джерело.
Завжди: у радості й тривозі,
Відчуєм ваших рук тепло!

6-ий ведучий.
Ви — наше березневе свято,
Що освятить любов'ю світ.
Живіть же гордо і крилато
Багато довгих, і щасливих літ.

1-ий ведучий.
Це про вас співають зорі,
І мабуть, не дарма,
Бо поетів і героїв
Без жінок нема.

2-ий ведучий.
Свята і грішна,
Ніжна і жагуча,
Цнотлива й пристрасна,
І сильна, і слабка,
Ви — жінка неповторна і чарівна,
Ви — жінка, вічно мудра й молода.

3-ий ведучий.
М'яка і владна,
Віддана і вільна,
Близька й далека,
Світла й потайна.
Ви — жінка, жінка — мати і дружина,
Безмежне море доброти й тепла.

4-ий ведучий.
П'янка і чуйна,
Ліки і отрута,
Земна й небесна,
Горда і проста,
Ви — жінка, королева, берегиня,
Мінлива, непізнанна, дорога.

(Виходять 2 дівчаток)

1.В.Добрий день , дорогі наші  гості: панянки і панове, леді і джентльмени, дами і господа, одним словом, всі жінки планети! Подивіться у вікно – сьогодні  восьмий день весни. Надворі ще може бути холодно і сніжно, але прислухайтеся до себе і відчуєте, як бринить у вашому серці маленький дзвіночок. То дзвіночок  надії, яка повертається до нас із весною.

2.В. Коли настає тепло і на вулицях з’являються весняні квіти, ми відзначаємо свято 8 Березня. У цей день людство вшановує жінку: жінку – матір, жінку – кохану, жінку – трудівницю, жінку – берегиню життя на Землі.

(Виходять хлопці)

1.В. Кажуть, в Парижі найкращі жінки,

        Але мабуть усе навпаки.

        Найкращі жінки живуть в Україні,

        Всі українки – справжні перлинки.

2.В. Пора їх в скульптурі уже відтворити,

        В Луврі з Венерою в ряд помістити.

        Усіх їх затьмарять своєю красою.

        Ви, мабуть, будете згодні зі мною?

3.В. Тож сьогодні жінок ми усіх привітаємо,

        Щиро від серця ми їм побажаємо:

        Щоб сонце світило мирно і ясно,

        А наші жінки  були завжди прекрасні.

       

 4.В   Яка висока і прекрасна мудрість у цих рядках! У кого з нас не бринить щемливо душа, коли вслухуємося  в мелодійну, сердечну пісню, коли чуємо ніжні і щирі слова. У такі хвилини хочеться палко любити, вірити, сподіватися і прощати.

5.В.  Це маленьке свято ми приурочуємо весні, надії, любові і нашим дорогим мамам, бабусям, сестричкам, вчителям , однокласницям і подругам,усім, усім жінкам.

6.В.  Тож починаймо дійство прямо зараз. Дорогі гості, любі жінки, вчителі ! Вас прийшли привітати учні 5 класу нашої школи. Тож зустрічайте їх дружніми оплесками.

                                         (На фоні мелодії)

1 .В. Лагідні промені сонця. Несміливий передзвін краплинок і струмочків. Перші квіти. Разом з цими характерними ознаками весни приходить до нас і перше весняне свято – Міжнародний жіночий день.

2 .В.Це одне із самих світлих, всенародних свят, зігріте любов’ю і вдячністю до жінки, жінки-матері, жінки-трудівниці. В житті нашої планети є події і дати, які відзначає все прогресивне людство. Серед них – Міжнародний жіночий день 8 Березня. Це радісне, весняне свято бажаним гостем входить в кожний дім. 
3.В.День жінки, в цю днину ми вітаємо своїх мам, бабусь, сестер. У мільйонів жінок крім їхньої професії є ще один обов’язок – бути матір’ю, бути добрим сонечком сім’ї, нести світло і тепло дітям, стати їм найближчим другом і порадником. І саме тому ми хочемо найкращі побажання адресувати Вам, дорогі наші.

Кліп «Пісня про маму»

1.В.А як же виникло це чудове свято – 8 Березня? Сталося це 8 березня 1908 року. Саме в цей день робітниці підприємств Нью-Йорка, доведені до відчаю, вийшли на демонстрацію. Вони не могли більше трудитися на нью-йоркських підприємствах: стояти біля верстатів по 12-14 годин на добу й одержувати за це мізерну заробітну плату – і вирішили не йти з вулиці доти, поки хазяї заводів і фабрик не виконають їхніх вимог. 
2.В.Та особливого звучання набуло питання про рівноправність жінок з чоловіками у 1910 році на Міжнародній конференції жінок-соціалісток, що проходила в датському місті Копенгагені. На цю конференцію з’їхалось сто жінок із 16 країн.

3.В.На конференції була присутня також і видатна діячка міжнародного робітничого руху Клара Цеткін. Вона запропонувала відзначати щорічно Міжнародний жіночий день. А в пам’ять першого організованого виступу жінок в Нью-Йорку проводити його 8 березня.(Перегляд відео)

1.в. Слово «мама» росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як тихо світить вечірня зоря і гладить по голівці рідна рука.

2.в. Ми складаємо шану і дяку всім матерям. Бо як вічне життя на землі, так вічна мати – символ Добра, Миру, Щастя.

3.В. Дорогі, любі жінки , прийміть , будь ласка вітання від учнів 7 класу

1.В. А чи  знаєте ви, що кожна жінка у себе вдома — директор і завгосп, начальник цеху харчування  і завідувачка дитячого сектора?

2.В. А ще - уповноважена з постачання, міністр освіти і фінансів, повар — кулінар, кваліфікована швачка, прачка, прибиральниця...

Жінки можуть усе!

3.В. Але...при всьому цьому, які б рекорди не встановлювала б вона, жінка вміє залишитися жінкою: кмітливою, веселою, ласкавою, коханою, розумною, ніжною, вродливою, загадковою, жартівливою, привабливою. Недарма кажуть, що “ Усі протилежності сходяться в серці жінки ” Адже сам Бог сотворив її саме такою.

4.В. А мені тато у відвертій чоловічій розмові сказав: «Жінка – це вічний біль і вічна втіха. Вона може перетворити життя на рай і на пекло». Додавши до цих слів таку легенду. 
Створив Бог чоловіка. Звичайно, йому було дуже нудно одному , і тоді Господь вирішив створити і жінку. Проблема була в тому, що весь людський матеріал пішов на чоловіка. Тоді бог взяв кілька яскравих променів сонця, всі чарівні фарби зір, задумливий смуток місяця, красу лебедя, грайливість кошенят, граційність газелі, ласкаве тепло хутра, притягуючу силу магніту. Змішав все разом, а потім додав туди: холодне мерехтіння зірок, впертість віслюка, в’їдливість мухи, зажерливість акули, ревнивість тигриці, сміливість пантери, кровожерливість п’явки, отруйність змії, дурман опіуму, безпощадність стихії. Все це змішав, оформив фігуру і вдихнув у неї життя. Як наслідок вийшла жінка. Цю жінку Бог передав чоловікові і промовив: “Бери її такою і не намагайся переробити, блаженствуй з нею все життя і терпи муки від неї до самої смерті”.

5.В. Максиме, а твій тато часом не спілкується з нашою Ларисою Вікторівною, адже тільки вона такі розповіді цікавенькі знає, і слово святкове як завжди тримає. 

Вчитель. Слово для привітання надається директору школи Зуб Л.В.

                            (Показ відеофільму)

1.В. Легенда — це жарт, але в ній є й доля істини. Дійсно, Жінка — це вічний біль і втіха. Кажуть, що чоловік стає на коліна тільки в трьох випадках: по — перше, щоб напитися із джерела;

2.В По -  друге, щоб зірвати квітку для коханої;

3.В  І по — третє, щоб уклонитися матері. І ми низько вклоняємось вам, і не тому, що сьогодні 8 Березня, а тому, що ви — жінки!

4.В. Бо це ваші муки дають нове життя!

5.В. Це ваше велике терпіння, ваші руки і ваші серця виховують з дівчаток і хлопчиків прекрасних дівчат і благородних юнаків,  яких  ваш труд, ваша любов благословляють на подвиги в ім’я життя на Землі.

1.В. Вклоняємось тобі, мати роду людського, ім'я якій — Жінка.

 Миру і щастя землі, по якій  ти ідеш !..

                                    Перегляд відео

Ведучі: Мама, берегиня, жінка, весна,Батьківщина, Україна… Ці всі слова жіночого роду. А тому такі знайомі і рідні всім. Вони – уособлення всього світлого і радісного, прекрасного  і вознесеного,  як і наші дівчатка зі своїм танцювальним номером.  Зустрічайте цвіт нації, майбутнє України, красу і вроду! (Танець про Україну)

1.В. Мама, мати, матінка, матуся... скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо ним ми звертаємося до найближчої, найдорожчої, найкращої, наймилішої для нас людини.

2.В. А я ще хочу про мамину маму сказати. Бабуся.... У всі часи всі народи величали її, як найбільшу святиню. Вона — корінь життя, берегиня роду людського...

3.В..

Не можна про наших бабусь позабути,

Як можна їх лагідне слово не чути?

Бабуся встає кожен день на світанку,

Готує обід та співа колисанку.

4 В.

Буває, що наша бабуся сумує,

Буває, як юна ретельно працює.

Всім нашим бабусям немає ціни,

Їх люблять онуки, бо добрі вони!

5.В.

Люба бабуся, тебе я вітаю,

Радості, щастя, здоров’я бажаю!

Хай тобі сонечко світить яскраво,

Квіти буяють і стеляться трави.

6.В.

Бажаю тобі я сто років прожити,

Нехай тебе люблять онуки і діти.

Нехай тебе старість не квапить, минає,

І серце твоє хай нещастя не знає.

Разом.

Живи ти ще довго на світі оцім

на радість онукам і дітям своїм!

(У виконанні дівчат 6 класу звучить пісня)

                     Виходять хлопці і на фоні мелодії читають вірші.

.

1-ий ведучий. 
Від вас усе: і весен перший цвіт, 
І срібний обрій, і криниця чиста, 
І серця жар, і мрій дзвінкий політ, 
І юності розрада промениста!

2-ий ведучий. 
Від вас усе: любов і всезнання, 
І пристрасть ласк, і тиха щедрість літа, 
Стрімкого щастя світле пізнання, 
Безмежним чаром юності повите!

3-ий ведучий.
А жінка буває на осінь так схожа:
То тиха й привітна, а то непогожа,
То скропить сльозою, то сонцем засвітить,
То прагне зими, то вертається в літо.

4-ий ведучий.
А жінка, як осінь, плодами багата:
На ніжність, добро, материнство і свято,
Як вересень тихий, зігріє душею —
Не страшно негоду чекати із нею!

5-ий ведучий.
А жінка буває тривожна, як осінь:
То дихає вітром, то ласки попросить,
То болю завдасть, а то вигоїть рани,
Листочком у світ полетить за коханим!

6-ий ведучий.
А осінь в природі — незвідане диво,
Так само і жінка: буває вродлива,
Буває примхлива, буває чутлива,
Нехай тільки кожна з них буде щаслива!

1-ий ведучий.
Вітайте жінку: матір і кохану,
Живу, чарівну, грішну і святу.
Без неї світ таким убогим стане,
Цініть її терплячу доброту!

2-ий ведучий.
Вітаймо жінку – джерело любові
У свята і у будні, повсякчас.
І не жалійте ніжності у слові,
Вона стократ повернеться до вас.

3-ий ведучий.
Вітайте жінку – Берегиню, Ладу,
Даровану у радості й біді.
Приймайте, як належне, її владу
І станете сильнішими тоді.

4-ий ведучий.
Вітаймо жінку – єдність протиріччя.
Серця свої складаймо їй до ніг.
У ній живе вся мудрість віковічна,
Вітаймо жінку – щастя оберіг!

5-ий ведучий
Найкращі квіти хочеться в цей день

Принести і подарувати вам,
Найкращі підібрать слова .
Щоб більше линуло в житті пісень
І лиш весна в душі вашій  цвіла.

 Із музичним вітанням запрошуємо учнів 6 класу.

1.В.Промінь сонця запалить ранкову росу, - 
І заграє вона, забринить веселково. 
Скільки мовлено вже про одвічну красу, 
Тільки я про жіночу скажу своє слово.

2.В.Ніжні перса і довга русява коса 
Та смаглявого личка привабна родзинка… 
І хоч кажуть, що світ порятує краса, 
Та врятує його тільки жінка.

3.В. Так, врятують світ ось такі чарівні жінки. І тільки для наших жінок наступні слова, які належать Миколі Реріху: “Коли у домі важко, тоді звертаються до жінки. Коли більше не допомагають розрахунки та обчислення, коли ворожнеча та взаємне руйнування сягають межі, тоді приходять до жінки. Коли злі сили беруть гору, тоді кличуть жінку” 

4.В.Хай же вам вистачить сил та здоров”я бути берегинями і розрадницями, а ми зараз запросимо , тобто покличемо наших дівчат, які сьогодні будуть уособлювати в собі всі жіночі чесноти.

5.В Тож відкриваємо першу сторінку жіночого журналу  під романтичною назвою «Веселий Дєвичник».

6.В.І назва цієї сторінки «Клуб знайомств».

Вчитель. Зараз, перш, ніж наші дівчатка покажуть себе і свою команду у цікавій відео формі, я хочу представити наше компетентне журі. Це всіма шанована людина, персона в школі під номером 1-Зуб Л.В., та її незамінні помічниці: Козлова Н.В.і Москаленко О.М.

Вчитель Друга сторінка нашого журналу –Калейдоскоп думок.

Я запрошую до себе капітанів і пропоную витягти запитання для своєї команди. Дається час 3 хвилини на обдумування і за кожну вірну відповідь команди отримують 1 бал.

1. Шо загубила Попелюшка на балу у принца?
2. Які квіти носять людські імена?
3. Яке ім”я Царівни-жаби?
4. Назвіть овочі, у яких їстівні видозмінені корені і прагони.

5. Які рідини можна купити в флаконах у парфумерних крамницях?
6. Хто найбільше любив Червону шапочку?
7. Назвіть твори, в назвах яких є жіночі імена.
8. Кому із казкових героїв належать такі слова: «Не їжте руками, для цього є ложки і виделки.»?
9. Якою рукою краще розмішувати чай?
10.З  борошна та родзинок, На початку Б.                                                         11.З борошна та сиру, На початку В .                                                                12.З борошна та повидла, «Г» в кінці .
13.Коли чорній кішці краще зайти в будинок?
14.У бабусі Даші  внук Паша, кіт Пушок, собака Дружок. Скільки у бабусі онуків?
15. Батон разрізали на три частини.  Скільки зробили надрізів?
16. До тебе завітали гости, а в холодильнику – пляшка сітра, пакет з ананасовим соком і пляшка мінеральної води. Що ти відкриєш в першу чергу?                        

17. Який  ніс не відчуває запаху?
18.Скільки яєць можна з”їсти  натщесерце?

А зараз, доки наші учасниці готуються, до вашої уваги декілька цікавих фактів про жінок.

- Жінки моргають приблизно в 2 рази частіше, ніж чоловіки.

- Позіхаючи, жінка прикриває рот долонею, а не кулаком.

- 2 кг губної помади з’їдає за своє життя жінка, регулярно підмальовуючи губи.

- Замахуючись, щоб щось кинути, жінка відводить руку не вбік, а назад. Саме тому панянок ніколи не посилають підривати танки.

- Жінки бояться павуків, черв'яків і мишей. Їм також не подобаються гусениці, навіть надто гарні.

Третя сторінка нашого журналу –«Майстер шеф» .
Кожна команда отримує назву страви на папері і конверт з інгредієнтами, що входять до неї або ні. Ваше завдання: вибрати складові продукти страви і обґрунтувати їх використання. Переможець: команда, що дасть правильну відповідь.

1.в. Чи є краще, більш кохане слово в усіх мовах світу, ніж мама! Мабуть немає

 2.в. А чи знаєте ви, що у багатьох з них слово «мама» починається літерою «М».

1.в. Ось послухайте:

Мама – українська, російська

2.в. Майка –болгарська, а Матка – польська і чеська.

1.в. Мітір – грецька, Мор – норвезька, а Ме – в’єтнамська.

2.в. Мудер – голанська, Медер – шведська і датська.

1.в.Мадре – іспанська та італійська, Мазе – англійська, а Мутер – німецька.

2.в. Ман – португальська, а Мер – французька…

Перегортаємо ще одну сторінку жіночого журналу під назвою «кухонне начиння».
1-й ведучий: Хто із жінок не любить посуду?.Різні там глечики, тарілочки, блюдечка, кухлики…Та любити –це одне, а бути доброю господинею –це вже інше. Та я впевнений, що наші дівчатка- добрі помічниці у своїх мам, а тому з начинням кухні вже знайомі.
2-й ведучий: В чорних пакетах находятбся предмети, необхідні на кухні. До пакетів я запрошую по одній учасниці, які на дотик повинні визначити і назвати  кухонні предмети. Та із дівчат, яка відгадає найбільшу їх кількість, отримає для команди додаткові бали..

Наступна сторінка нашої конкурсної програми- «Міс уважність»
1-й ведучий: На столі лежать різні предмети.. Подивіться на їх і запамятайте порядок розташування. Журі, поки ви відвернетеся спиною, змінить порядок їх розташування, Вам необхідно по памяті покласти речі на свої місця.

1.В.Окрім кухні .жінка повинна ще й до театру ходити чи бути доброю артисткою.

 Тож запрошуємо вас на сторінку « Театру мініатюр».

Кожна команда отримує папірець, на якому зазначено дитячий віршик. 

Ваше завдання: зобразити це, за допомогою – пантоміми (тобто без слів), за допомогою рухів, міміки і жестів. Протилежна команда відгадує. Перемагають ті, хто покаже своє завдання найточніше, найближче до змісту, і відповідно, відгадане глядачами

«Наша Таня гірко плаче: 
Упустила в річку м’ячик! 
Годі, Танечко, не плач, 
Не потоне в річці м’яч!»

«Впав ведмедик на підлогу. 
Відірвали йому ногу… 
Все одно він самий кращий, 
Не віддам його нізащо!» 

Ведучий. Поки наші учасниці готують театр мініатюр, ми із глядачами звернемось до витоків народної мудрості. Ми вам будемо називати початок прислів’я, а ви його доводите до логічного кінця.

1. Яке дерево, такі в нього квіточки, 
Які батьки… (такі їхні діточки) 
2. Який кущ, така й калина… (яка мати, така й дитина) 
3. Як під сонцем квітам, … (так з матір’ю дітям) 
4. Мати однією рукою б’є,… (а другою голубить) 
5. Дитина плаче, а матері…(боляче) 
6. Як мати рідненька, … (то й сорочка біленька) 
7. При сонці тепло, при матері … (добре) 
8. До людей по розум, до матері по… (серце)                                             9.Який господар, такий тин,…(який батько, такий син.)                    10.Яблучко від яблуні…(далеко не котиться)

Ведучий 1: Наша програма продовжується. І наступна сторінка . яка називається «Господарочка» дасть  змогу проявити дівчатам свої кулінарні здібності.
2-й ведучий: Всі жінки — хороші господині — і багатоо часу проводять на кухні. Навіть із  закритими очами  вони прекрасно орієнтуються в своїх володіниях.
3-й ведучий: Тож зараз нашим дівчаткам із завязаними очима треба визначити,що знаходиться на тарілочках. (цукор, сіль, пшоно, гречка, рис, перловка.)

А зараз на черзі ще одна сторінка нашого журналу-

«Практичні поради молодим мамам: прибирання кімнати»
1-й ведучий: Кожна дівчина  коли -небудь стане мамою, а як відомо  діти люблять розкидати речі та іграшки. Тож ми хочемо перевірити, чи готові ви виконувати домашню роботу з дитиною на руках.

2-й ведучий: Мама з дитиною на руках піднімає  річ, несе в корзину, передає дитину наступній мамі і   т.д. Виграє та команда. яка швидше закінчить прибирання.

Для підведення підсумків слово надаємо журі.

«Слабка ланка» 
А зараз ми проведемо для вболівальників конкурс „Слабка ланка” і виявимо, хто ж сама „сильна ланка”. 
Питання: 
1. Яке море найтепліше на нашій планеті? (Червоне море) 
2. Як називається вулиця та номер будинку нашої школи? 
3. Яка ягода найкрупніша? (кавун) 
4. Як називають маму чоловіка? (свекруха) 
5. Знак зодіаку вересня? (діва) 
6. Скільки областей в Україні? (24) 
7. Імператриця, яка купалась в молоці? (Клеопатра) 
8. Чи правда, що щурі допомагають один одному нести яйце, якщо воно велике для одного щура? (так) 
9. Чи правда, що полюючи на тюленів, полярні ведмеді прикривають лапою чорний кінчик свого носа? (ні) 
10. Яка тварина ніколи не спить? (дельфін) 
11. У яких тварин зуби знаходяться у шлунку? (у птахів) 
12. Це правда, що на зиму пінгвіни відлітають на північ? (ні)

1.В. Велику роль у збереженні сім'ї відіграє жінка. Адже жінка не тільки берегиня роду, вона є душею сімейного вогнища.

2.В. Недаремно люди запримітили здавна і передали в прислів'ї

·        Чоловік у домі голова, а жінка — душа.

·        Жінка за три кути хату держить, а чоловік — за один.

·        Сто чоловіків можуть створити табір, але лише одна жінка може створити дім.

)

Вед.1.Знаєш, Толю, здається, я знаю, якої рубрики в нас ще не було. 
Вед.2. І якої ж? 
Вед.1. «З життя зірок!» 
Вед.2. І що ми в ній будемо розповідати? «Учора в сузір’я Рака увійшла зірка Макака»? 
Вед.1. Ні! Ми розповідатимемо про зірок естради, кіно, телебачення!
Вед.2. А хіба у нас у школі власних зірок нема? Та поглянь в зал? Там же наш зірковий дівчачий колектив 6 класу! 

Вед.1Ну ж бо, співачки із 6 класу , просимо на сцену із піснею для мами.

Вед.1 Безумовно, який же жіночий журнал без корисних порад.
Вед.2. Тож сьогодні дозвольте і нам дещо Вам порадити.
Усмішка П. Глазового “Як Кузьму провчила жінка його мила” 

Повернувсь Кузьма з роботи, освіжився в ванні,
Одягнув нову піжаму та й ліг на дивані.
Лежить собі, проглядає журнали й газети.
А дружина варить, смажить, готує котлети.
Пообідав Кузьма смачно, запалив "Казбека".

— Ну чого ти, — пита жінку, — така недалека?
Тільки в тебе і балачки про борщі й олію,
І ні слова про театри, про драматургію.
А є жінки! Збоку глянеш — ходить, як Аїда.
Драматургів усіх знає аж до Евріпіда.
Так і сипле: Тіто Гобі, Карузо, Фелліні,
Есамбаєв, Магомаєв, Кобзон, Паганіні…
А ти яка? Ти ж не тямиш в цьому ні бельмеса.
Ти ж не можеш відрізнити Брамса від Бернеса.
Давно тебе не бачив я в хорошому платті.
Тиняєшся у тапочках, в дешевім халаті.
Ти забула, що є в світі жіночі принади —
Перманенти, манікюри, духи та помади.
Я хотів би бути мужем культурної дами,
А ти чавиш помідори, бряжчиш друшляками,
Що побачиш — вишні, сливи, — пхаєш у консерви…
Я не можу, розумієш? Здають уже нерви. 

Через добу повернувся наш Кузьма додому.
Зустрічає його жінка в платті голубому.
Очі чорним підведені, на губах помада.
Закрутило Кузьмі в носі від духів "Еллада".
Плаття модне, вузесеньке, облягає форми,
Ще й коліна не прикриті — такі тепер норми!
Посадила Кузьму в крісло, сіла проти нього.
Як французька кінозірка, виставила ноги.
У Кузьми від здивування потилиця змокла.
А дружина запитує:

— Ти читав Софокла?
Тобі, може, до вподоби п'єси Евріпіда? —
Сопе Кузьма:

— Відчепися! Подавай обідать.
Нащо мені Евріпіди? Нащо їхні п'єси? 

— А ти ж казав, що у мене дрібні інтереси,
Що немає шику-блиску, манери негарні.
Я сьогодні простирчала півдня в перукарні.
Перукар просив, між іншим, щоб прийшла я знову.
Запевняв, що я похожа на Любов Орлову.
Не було у мене часу возиться з обідом,
Так я тобі й замінила обід Евріпідом

Вед.1. Ну що ж, остання сторінка нашого журналу перегорнута.
Вед.2. Але це не означає, що свято скінчилося, тому що справжнє Свято в школі завжди створюють жінки.
Вед.3. І якщо з наступного вівторка всі наші класні журнали стануть жіночими журналами, то ніхто не забажає ставити в них двійки!
Вед.4. І це буде справжнє свято для всіх, і розпочнеться нове життя, зовсім не схоже на попереднє!
ВСІ: Зі святом!
Вед.1. Дорогі наші! Любіть нас такими, якими ми є.
Вед.2. Недовченими і заученими!
Вед.3. Веселими і засмученими!
Вед.4. Окриленими і замученими!
Вед.5. Ледачкуватими і непередбачуваними!
Вед.6. Непрощеними і пробаченими!
Вед.1. Словом, любіть нас так,
РАЗОМ: Як  любимо вас ми.
1-ий ведучий.
Жінку — віншуємо знову,
Що непідвладна часу.
2-ий ведучий. Жінку — володарку слова!
3-ий ведучий. Жінку — життя окрасу!
4-ий ведучий. Жінку — кохану і матір!
5-ий ведучий. Жінку — сестру і бабусю!
6-ий ведучий. Жінку — життєве свято!
1-ий ведучий. Жінку, що вічно в русі!
2-ий ведучий. Жінку  талановиту,                                                                         3-ий ведучий  Зоряну, поетичну!
4-ий ведучий. Мрією оповиту!
5-ий ведучий. Лагідну, симпатичну!
6-ий ведучий. Жінку — думу співучу!
1-ий ведучий. Жінку, що має крила!
2-ий ведучий. На найкрутішу кручу,
3-ий ведучий. Їй би злетіть під силу!                                                                    4-ий ведучий. Так, як Господь звелів нам.
5-ий ведучий. Друзі мої! Панове!
6-ий ведучий. Жінку уславмо гідно!
 Разом.: Жінці — вклонімося знову!

Заключне слово вчителя

Вчитель  Дорогі друзі, учні, вчителі! Сьогодні в нас велике свято - День соборності України, свято рідного краю, свято нашої держави. 
Ми пишаємося, що ми – українці, а наша Вітчизна — Україна, земля, дорога та мила серцю кожного із нас.

презентація
Вчитель: День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря, як велике державне свято – День Соборності України. Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на волелюбному зібрані було урочисто проголошено злуку Української народної республіки і Західноукраїнської народної республіки.

1.Горнусь до тебе, Україно,

Як син до матері горнусь,

За тебе, рідна і єдина

Щодня я богові молюсь:

Щоби послав щасливу долю,

Тобі, народу моєму,

Щоб освятив жаданну волю,

Що дарував тепер йому.

2.Горнусь до тебе, Україно,

Щоб нас ніхто не роз'єднав,

Підставлю плечі, щоб калину

У лузі вітер не зламав.

3. У нас є лицарі, гетьмани,

Що за собою повeдуть.

І вікові, глибокі рани

На нашім тілі заживуть.

4.Молюсь за тебе, Україно,

І свої сили віддаю,

Щоб відродити із руїни

Наш дух і славу бойову.

5.Очистимо усі джерела,

Дніпро, Славута оживе

І заспіваєм: "Ще не вмерла |

Країна наша і не вмре!"  

6.Слова палкі, мелодія врочиста.

Державний гімн ми знаємо усі,

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

7.Це клятва, заповідь священна.

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

Звучить гімн « Ще не вмерла Україна»

Вчитель . Упродовж століть землі України були розрізнені, належали до різних держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. 
У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого - боротьба українського народу за соборність своїх земель. А чи знаєте ви, що означає слово соборність? (об’єднання).

Відповіді учнів. 

Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. І ось 22 січня 1919 року злилися століттями відірвані одна від одної частини єдиної України. 
Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на велелюдному зібранні було урочисто проголошено злуку Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Виголошення соборницької ідеї стало могутнім виявом творчої енергії нації та прагнення до етнічної і територіальної єдності. 
Цей день увійшов до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України, і відзначають його з 1999 року.

 Ті історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаїтті жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України. 
 Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності. 
  Ми вас вітаємо зі знаменною датою, святом нашої держави, з днем Соборності України! Нехай ті слова, які лунають сьогодні дійдуть до вашої душі, наповнюють кожен куточок вашого серця гордістю за нашу країну нашу Батьківщину, нашу Україну!
Вірш «22 січня» (виходять дві сестрички в українському вбранні)  і стають по обидві сторони сцени (символ роз’єднаної країни)

1. Мені сестричка нині розказала,

Що колись давно (я добре знаю) —

У зимовий ранок засіяло

Сонце волі у моєму Краю.

Вийшли люди на майдан Софії,

Де колись лунала княжа слава

Хтось сказав: «Сповнились ваші мрії!

Україна вільна вже Держава!»

Хтось сказав, і всі почули люди,

З Києва аж по самі Карпати:

«Україна є, була і буде!

Вже її нікому не здолати!»

2. Нам сестричка розказала нині,

І сама я це вже добре знаю:

Знов прийде чарівна ця хвилина

В Українському моєму Краю.

Як тоді, зійдуться ранком люди,

Пролунають знов слова палкії,

Запанує наша воля всюди

І заграє грімко дзвін Софії!

Вмикається слайд  – Акт злуки (документальний фільм)

1 – Велична і свята, моя ти Україно,
Лише тобі карать нас і судить
Нам берегти тебе, Соборну і єдину
І нам твою історію творить!

2 – Рідна матір, Україно!
Подивись, твої сини
Вже посіяли Свободу,
Вже колосяться лани.
Ті, із кого кепкували,
Насміхались, як могли,
Знов народом гордим стали,
Більш вони вже не хохли,
Не лакузи, не примари,
А герої та борці.

1 – Маєм сонце, маєм море,
Маєм Київ і Дніпро,
Маєм землю неозору,
На якій росте добро.
Синьо-жовтий прапор маєм
Й Володимирський тризуб,
Дон і Сян їх обіймають.
Ми – народ - великолюб.!

Моя  соборна  Україна
    Знов  зустрічає  новий  день.

   Яка  ж  вдалась  сьогодні  днина!
   Що  хочеться  співать  пісень!

відеокліп

Виходять діти зі свічками в руках. Після слів ведучих , ставлять свічки  на стіл у вигляді тризуба).

(На фоні музики)

1.Боже-Отче всемогутній,

Захисти коханий край!

Дай нам вийти у майбутнє,

Мужність і сміливість дай!

2.Захисти нас від свавільних

Хижаків, жорстоких, злих,

Захисти від божевільних,

Від Чорнобилів нових!

3.Хай собори на руїні

Стануть там, де Ти прорік,

Незалежній Україні –

(Всі присутні разом із ведучими)

Разом.  Слава нині і повік!

Унітарність нашої держави закріплена в Конституції України, а цілісність території виступає ключовим фактором її суверенітету.

Сьогодні незалежна Україна стрімко увійшла у світове співтовариство. Подальша її інтеграція, насамперед до європейської спільноти, потребує виваженої державної політики у міжнародній сфері, гармонізації зовнішньополітичних орієнтацій різних груп населення,  забезпечення високого міжнародного іміджу України.

Поза сумнівом, події січня 1919 року стали героїчною сторінкою нашої історії, безцінним надбанням духовної скарбниці українського народу.

1.Україно, соборна державо, 
Сонцесяйна колиско моя, 
Ні, не вмерла й не вмре твоя слава, 
Завойована в чесних боях.  
2.Ти не загинеш, Україно! 
І мова прадідна твоя, 
Що кожне слово в ній – перлина, 
Не вмре повік! 

3.В День Соборності та злуки,

З заходу на схід.

Всі візьмемося за руки

Бо один ми рід.

4. І в цю велику врочисту годину

   З’єднаймо в єдиний ланцюг  всю країну

6..- Ми вірим в майбутнє твоє, Україно! - 
Говорять сьогодні дорослі й малі. 
Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина, 
Немає такої, як ти, на землі. 

музика

Свято безпеки руху «Світлофор»

(Виступ агітбригади ЮІР)

Мета:  Ознайомити учнів школи з основними правилами безпеки руху «Світлофор».  Розвивати інтерес учнів до вивчення та правильного застосування на практиці повсякденного життя правил дорожнього руху, виховувати почуття відповідальності за своє життя та життя інших людей, пропагувати активні форми і методи роботи з питань безпеки руху.

Обладнання: Макет світлофора; макети кольорів світлофора; плакати з безпеки руху; тематична папка «Дорожньо-транспортні пригоди»

форма проведення: Виступ агітбригади.

(Під музику пісні «Марш юних інспекторів»):

1-й уч. Вас вітає агітбригада «Світлофор»

2-й уч. Зібралися у нас в агітбригаді

Лише і хлопці та дівчата,

Що правила дорожнього руху хочуть вивчати

І серед школярів пропагувати!

(Пісня «Наша агітбригада»)

3-й уч. А тема нашого виступу сьогодні така

 Врахуйте, вона дуже непроста:

Як знати правила, все робить до ладу,

Щоб в нашому селі

Не потрапить у біду.

4-й уч. Відмінні змагання з правил руху – в усіх!

Дотримуємось їх ми постійно!

Порушень не допускати!

Пропаганда правил безпечного

Руху серед учнів щодня –

Ось наша головна мета!

5-1 уч. Село, в якому ми живем,

Можна по праву зрівнять з букварем.

Азбуку вулиць розкривши для нас

Село уроки дає повсякчас.

6-й уч. Ось вона, азбука, треба всю знать,

Вздовж тротуару скрізь знаки висять.

Азбуку села завчи до ладу,

Щоб не потрапити раптом в біду!

7-й уч. Світлофор:

Як переходиш вулицю, на розі зупинись.

І перш за все, уважно

На мене подивись.

Я шлях вкажу надійний,

Де небезпек нема,

Трикольорове око

Я маю не дарма.

Нехай воно і жмуриться,

Ніколи я не сплю.

З малими дітьми в хованки

Я грати не люблю!

В роботі я суворий,

І стриманий завжди,

Автобуси, машини

Біжать туди й сюди.

8-й уч. Ми хотіли перейти вулицю широку,

Світлофор нам засвітив

Враз червоним оком.

Ждуть дорослі і малі,

Їдуть «Волги», «Жигулі».

Хтось із нас сказав: «А –ну,

Будьмо на готові!» -

Жовтим оком підморгнув

Світлофор раптово.

Для дорослих і малечі

Жовте світло небезпечне!

Інша справа, як умить

Світлофор розквітне

Зеленим світлом,

Поспішає тоді кожен,

На зелене світло -- можна!

9-й уч. Нас сонце посмішкою зігріває,

І радісно жартує з усіма,

Веселе свято нам весна дарує,

А гостя головна на ньому  -- гра!

10-й уч. Та пам’ятайте! Ігри --- це цікаво, але тільки не на проїжджій частині дороги.

11-й уч. Футбол – це дуже гарна гра

На стадіоні, дітвора,

А коли гра ця на дорозі,-

Біда чекає на порозі!

12-й уч. Хоч малий він, знак дорожній,

Він стоїть не просто так,

Діти, будьте обережні,

Поважайте кожний знак!

13-й уч. Ну, добре. Вивчимо ми дітей правил дорожнього руху. Але це ще не вирішить усіх проблем нашого села.

14-й уч. Так, проблем вистачає. У якому стані наші дороги? Ось мій тато, їде на машині, - то колесо у вибоїну потрапить, то камінець влетить у лобове скло. Та хіба лише тато? А з велосипедистами взагалі розминутись важко. А чому? Бо в Мар'ївці жвавий автомобільний рух є, а ось велосипедних доріжок біля доріг – немає!

(Виконують частівки)

16-й уч. Вийдеш ввечері в центр міста, надихаєшся пилюки, що летить з доріг, які у нас вчасно не прибираються, не поливаються, або грязюкою машина обляпає, - і гуляти не захочеш…

1-й уч. Правильно. Бо хто ж ворог своєму здоров’ю?

2-й уч. А я оце мрію: іду я ввечері вулицею, повз мене мчать автомобілі, які не викидають шкідливих вихлопних газів у повітря, дороги – гладенькі, рівненькі, на узбіччі доріг – скрізь чудові дерева, узбіччя – чисті, а яке яскраве освітлення села!

3-й уч. Та не мріяти, а діяти треба!

(Пісня «Проблеми села»)

4-й уч. Всюди друзів ми знаходим,

З ними, як одна сім’я,

Але нам без правил руху

Не прожити ані дня!

(Пісня «Правила руху»)

5-й уч. А зараз пропонуємо запрошення – рекламу,

Бо треба ще одну сторінку відкривать.

 І про активні справи нашого загону

Будемо у ній повідомлять.

6-й уч. Отже, починаємо свою рекламу,

Новини в ній вмістили ми

Про успіхи, про справи ті чудові,

Які ми робимо для себе і для школи!

7-й уч. Ми працюємо постійно,

І здружились, як сім’я,

Які ж успіхи ми маєм?

Невже успіхів нема?

Вчитель: Для звіту про роботу ЮІР надається керівнику гуртка, вчителю ОБЖ Балабусі І.В.

  8-й уч. Щотижня дружно, без вагання

Виходим на патрулювання,

Для порядку вони – плюс!

Намотай собі на вус!

9-й уч. Якщо правил хтось не знає,

Чи погано їх вивчає,

Ми на штаб запросим їх,

Зацікавимо усіх!

10-й уч. В нашій школі заняття є – ОБЖ

І новими щоразу до нього ми маєм,

Щоб цікаво проводились завжди вони,

З правил руху газети ми випускаєм!

11-й уч. Як що хочете ви знати,

Як правила безпеки руху пропагувати,

То приходьте ви до нам,

 Ми цьому научим вас!

(Пісня «Ерудити правил руху»)

12-й уч. Немає часу говорить про все,

Порушення завжди ми будемо судити строго,

Якщо в майбутньому їх буде менше, ніж тепер, -

Для нашої агітбригади – перемога!

(Пісня «Пропаганда безпеки руху»)

(вихід агітбригади зі сцени під музику «Марш юних інспекторів»)